міф

Прилука (Прилуки)

Вороги осадили поселення. Знаходилися люди у закритих стінах даючи відсіч нападникам. Віддавали вони шану богам, щоб ті врятували їх. Омивали ідолів чистою водою і підносили їм дари.

Боги були глухими до їхніх молитв. Лише один бог Велес змилувався над ними та дав їм шанс виправити ту помилку, яку вони зробили раніше.

Велес направив стадо турів на печенігів. Вони топтали копитами ворога, підіймаючи його на роги. Злякався печеніг. Хотів відступити та отямився. Збилися воїни докупи, виставили списи, та так і врятувалися. Не пішов печеніг до своїх земель залишився він біля поселення, почав ще більше погрожувати.

Велес бачить, що ситуація стала гіршою, тому не став чекати. Наказав він волхву, турам які до нього прийдуть на спину їжу покласти, а самому до князя йти, який неподалік з військом ходив.

Тури несуться так стрімко, що земля гуде. Побачили те печеніги розступилися аби цілими залишитися.

Не стали сторожі зволікати відчинили ворота, щоб тури їх не знесли, то й запустили до поселення ціле стадо. Бачили виснажені люди їжу на спинах тварин, зрозуміли, що потрібно триматись, підмога буде.

Люди відбивались з останніми силами. Печеніг знав, що сили полишають людей і вони ось-ось увійдуть до середини. Та встигло військо князя Володимира, не дали ворогу велике зло заподіяти.

Разом із князем з'явився і волхв. Передав він людям слова Велеса. Слухав і князь, тому що захотів він тут місто розширити, міцну фортецю відбудувати.

Люди перенесли поселення з низин лука. Вони вивільнили галявину біля річки, звільнив водопій, до якого звірі приходили поки його не заселили. Велеса тур став символом міста, а місто яке знаходилося при луці назвали Прилука.