міф

Батурин

Отримавши привілеї від королівської влади на заснування міста, Матей Стахурський блукав землями в пошуках вдалого місця. Річ Посполита укріплювала свої кордони не лише будівництвом оборонних споруд, а й заселенням територій.

Польському шляхтичу посміхнулася вдача. Він знайшов саме те місце, яке шукав. Мис був оточений ярами та урвистими схилами, це саме те, що могло забезпечити оборону рубежів від нападів Московського царства.

На самому мисі Матей з солдатами та будівниками був задоволений, що на цьому місці колись була фортеця, від неї залишилося декілька домівок, в яких мешкали люди, та осторонь стояла башта.

Поки солдати пішли по домівках, Матей відразу направився до башти. Він захотів піднятися по драбині до дверей на другий ярус, коли під ним зламалася поперечна перекладина, шляхтич впав на землю. Ставши на ноги, Матей наказав принести нову драбину.

Тільки но наказ було виконано, шляхтич піднявся на другий ярус. Матей смикнув за ручку дверей, але вони не відчинилися. Поляк розгледів двері, але нічого замудрого в них не побачив, тож смикнув сильніше. Двері які з легкістю відчинилися вдарили шляхтича, який не втримав рівноваги та знов опинився на землі.

Злість окутала поляка, а посмішка місцевих жителів, яких вигнали на вулицю, і те, що всі це бачили, спонукали до покарання. Втримавшись від своїх бажань, Матей втретє захотів спробувати підкорити башту.

- Не робіть того. – Почув шляхтич голос українця, яких прозивали за те, що жили «у краєних землях».

- Чому це? – Поцікавився шляхтич.

- Заговорена вона.

Посміхнувся Матей і потихеньку, не кваплячись, вдруге забравсь по драбині й підійшов до дверей. Зробив крок до середини він почув звук що йшов сходами. Невеликий камінчик впав до його ніг.

- То хто ви кажете, заговорив? - Не ризикуючи заходити далі, роздивлявся хто б міг бути зверху, щоб кинути камінь.

- Троє характерників, які приймали участь у будівництві цієї башти. Ходять чутки, що їхні душі після смерті оселилися тут. Свого часу вони нас врятували.

- Чому тоді вони мене не хочуть прийняти? Я ніби не ворог? Я ж прибув сюди фортецю відбудувати.

- А ви кров свою на порозі пролийте та молитву прочитайте. Все ж таки з Хрестом в душі ходите, дивись приймуть.

Матей послухав людей і зробив, як вони казали, бо чув він чутки про загадкових воїнів.

Башта прийняла його. Піднявшись наверх, шляхтич оглянувшись зрозумів наскільки це правильне місце для будівництва фортеці. Недовго думаючи Матей назвав це місто Батурин, оскільки «батура» означає в українській мові «башта».