міф

Глухів

Русь готувалася до хрещення. Готовилась і гостей зустрічати з головною постаттю Анни Порфірородною.

Перед тим як хрестити Русь, Володимир прийняв хрещення у Корсуні. Ритуал проходив дзвінко. Ті дзвони, які побачив князь, своїм голосом припали йому до душі. Захотілось йому, щоб до його приїзду у Київ власні дзвони супроводжували церемонію, крім Візантійських, які направили до міста.

Роз'їхались вершники з наказом Володимира до найкращих майстрів ковальства, зробити дзвони у короткий термін та доставити їх до Києва.

Ковалі Русі не знали, як ті дзвони робити. Та в одному з поселень майстри заліза знайшли спосіб задовольнити бажання князя. Робота кипіла, час був на боці творців.

Тож коли дзвони були готові, з'явилися люди, які нарекли себе посланниками від князя. Сплатили за роботу і самі повезли дзвони до Києва.

Не знали майстри ковальства, що були вони обдурені язичницькою верхівкою та волхвами Новгорода. Вони хотіли зірвати хрещення Русі. У Новгороді чинили опір піднявши повстання проти хрещення, щоб не знищилася їх влада над людьми. Воєводи Добриня та Путята придушували те повстання. Віднайшли вони і дзвони. Та не потрібні вони вже були Володимиру, без них Русь хрестили.

Згодом, правнук Володимира Великого, Всеслав Брячиславич спустошив Новгород та повернув дзвони до Києва.

Про те, що дзвони зробили вчасно, та ковалів обдурили прознав князь Володимир. Наказав він зробити нові більші та мелодійніші дзвони для Києва, бо не хотів він старих дзвонів, які б нагадували йому ганебну подію. За те, що люди не змогли зовні відрізнити киянина від новгородця князь промовчав. Та за те, що не розрізнили рідну мову від новгородського суржику прозвав їх глухими. Відтоді місцевих людей почали називати глухими, а те місто — Глухів.