міф

Гадяч

Одного разу отаман послав характерника місце розшукати, щоб їхнє військо там перевагу мало і могло знищити ворога. Характерник блукав не один день і втомившись, він приліг спочити. Коли прокинувся дивиться, а у нього на грудях змія пригрілась і спить. Не став будити змію характерник, дочекався поки вона прокинеться. Коли ж вона спочила, то заглянула людині у вічі. Характерник, який спілкувався з природнім світом, поцікавився у змії, що їй так не вистачає, що вона ризикнула лягти на ньому спочівати, бо поки вона спала він міг її вбити, та запитав про тутешні землі. Змія відповіла, що ці землі чудові і людині вони якраз підходять для поселення, а їй тут ніде вигрітись та смачно поїсти, як і її сородичам, які розлізлись вздовж берега. Характерник зробив купу сіна недалеко біля річки, щоб вона гріла змію та кормила приваблюючи до себе дрібних плазунів та пташок.

Характерник повернувся до отамана і доповів, що знайшов годяче місце. Тож недовго думаючи, зібрав отаман військо та виступив до вказаної території.

Характерник прийшов до купи сіна і побачив, що там вже кубло змій живе. Запитав він у змій, що ж то вони так тісняться? Зміївна подякувала людині за доброту яку він проявив, але купи сіна не вистачає на всіх охочих змій, щоб погрітися та смачно поїсти, і немає їм де більше таке місце знайти.

Кмітливий характерник добре знав підступного ворога. Вдень він навряд чи зможе напасти, так як відсіч знайдеться, а ось у темну ніч підступність може вийти назовні. Дозорні чи вгледять їх чи ні а нічна підтримка їм не завадить. То ж домовився характерник з гадами, що зроблять вони навколо безліч таких куп сіна, а за це вони їх вночі охоронятимуть.

Характерник з козаками виконав обіцянку, дану зміям. І настав час, коли змії теж змогли віддячити. Прокинувшись вранці козаки побачили навколо поселення мертвого ворога, покусаного зміями. Отаман не стримав задоволення від такого місця де сама природа їх захищала, тож прозвав розташоване поселення на честь змій — Гадяч.