міф

Вінниця

Великий литовський князь Ольгерд збирався у черговий похід у дальні землі, про які лише розповіді чув. Не давала йому спокою думка, що він не знав тих земель ні тих емірів які правили ними. Він знав про них лише, що у них був союз між собою і що зіткнеться він з трьома татарськими військами водночас. Князя обтяжували невідомі підступи емірів. Не одне військо зникло у тих землях, полишивши там життя та славу.

Похмурість князя відображалася на оточення. Смуток дійшов і до князівни. Ольгерд через турботи перестав навідуватись до жінки з дітьми. Марія вирішила все ж таки сама відвідати чоловіка.

Князю було не до жінки. Він хотів прогнати її, але кмітлива жінка побачивши карту знайомої місцевості, запитала чим вона може допомогти Ольгерду, бо вона виросла у тих землях, поки її батько мав силу. Її там вчили не лише жіночим клопотам, а й виснажливому полюванню. Тож місцевість вона знала добре.

Князя цікавили лише засідки, які підступні вороги могли розташувати. Марія вказала не лише місця, а й броди річок, озера які можна було обійти з іншої сторони, щоб застати ворога зненацька.

Ольгерд новими очима подивився на дружину, виявивши у ній нові здібності. Його почуття до Марії заграли новими барвами від яких згодом народився син Володимир Ольгердович.

У поході, як і передбачала Марія, були пастки у вказаних місцях. Зберігши військо, Ольгерд обійшов війська емірів, зігнав їх до купи та безпощадно розгромив. Цю битву прозвали Битва на Синіх Водах.

Ставши володарем всього Поділля Ольгерд заїхав і до міста, де його жінка росла дитиною. Проїжджаючи вулицею він осипав людей монетами, це була його плата за добре виховану жінку.

У людей того часу існувала традиція «віно» плата за наречену. Винагорода хоч і була запізнілою, та люди це вшанували, назвавши своє місто Вінниця – пізня плата.