міф

Волинь

Було це у давні часи коли ще існували племена.

Їхали бужани землями своїми роздивляючись навкруги чим їх природа нагородила, планували вони будівництво для чого не малі ресурси потрібно було використати. Був у них наказ від вождя Ідарізія вшанувати пам'ять батька його Божа, назвою якого було прозвано плем’я бужан. Якщо не вразять вони вождя не носити їм голови. Ось і надумалось їм до сусідів заглянути, подивитись як інші племена існують, можливо щось цікаве у них запозичити.

Їдуть землями чужими закортіло їсти, а торби майже порожні. Натягнули вони тятиву хотіли птицю поцілити, а та полетіла. «От дурна чого вона полетіла, у нас вони до останнього сидять поки не поцілиш», дивувались бужани.

Їдуть далі, дивляться озеро вони до нього. Та тільки наблизились уся риба до середини води пішла. «От дурна риба у нас вона до останнього гріється на мелені поки її не спіймаєш, а ця до холодної води на глибину втекла», дивувались бужани. З’їли вони останні крихти.

Їдуть поспішають, бо їсти так кортить, що животи зводить. Заїхали у ліс, а там тури стоять. Тільки дістали луки, щоб свіжого м’яса здобути, як тварини схилили голови направивши свої величезні роги на людей атакувавши усім стадом. Ледве врятувались бужани від диких тварин накивавши п’ятами. «От дурна тварина, у нас одну цілиш інші розбігаються, а ці всім стадом атакують» дивувались бужани.

Виїхали бужани до поселення де люди до них добре ставились. Наївшись досита розповівши про дорогу та наміри свої слухали мандрівники слова місцевого старця:

- Усе живе, що кров на цій землі має волею лине. Ось вам як приклад воли наші, то ті тури які до людей пристали. Візьміть солому та підіть до них той який до ваших рук піде того забрати з собою на будівництво можете. То і буде наша допомога.

- Е-е старий не стане звір солому на траву міняти, смієшся ти над нами.

- То не я над вами сміюсь, то ви свою долю по іншому зрозуміти не бажаєте.

Чухали потилиці бужани, роздуми дивні з’явились. То пішли вони з пустими руками у свої землі задумане творити.

Мудрість людей, що волею линула далась в знаки. То ж прозвали бужани тих людей волинянами, а те місце де мудрість здобули Волинь.