міф

Біла Церква

Йшли половці та печеніги на землю добрую, добрую, бо родюча, родюча, бо краєна. Жили у краєних землях люди працьовиті, працьовиті, бо рід свій шанували та наступникам шану дарували. Знали люди за що вони мали захист тримати коли негода йшла, йшла та наступала, наступала хмарою темною знищуючи все живе.

Правив у той час на Русі Ярослав син Володимира Великого. Правив розумом з користю для людей. Закони справедливі писав. Освітою піклувався, школи та бібліотеки засновував. Монастирі зводив. Вшановував того князя народ за що прозвав його мудрим.

Шкодив ворог задумам Ярослава Мудрого. То ж став він фортеці зводити, захистом люду піклуватися.

Пішов князь до низин в той бік що річка Славутич тікала. День йшов. Другий йшов. Коли на зустріч йому зустрівся старець сліпий. Незрячий, та бачив він більше ніж інші люди.

Зупинив дружину князь, а старець до нього вітається та здоров’я бажає.

- Та може ти не сліпий, бо звідки знаєш, що князь перед тобою?

- Я ж сліпий та не глухий. Он скільки війська за тобою йде, а скільки коней з дружиною може вести лише князь.

- І то твоя правда старцю. То може що повідаєш цікавого або мудрістю своєю поділишся?

- Чув я княже, що збираєшся ти нову фортецю будувати, щоб укріпити кордони. Добру ти справу робиш, та з помилкою. Там де люд мусить бути, там першою церкву став, а потім мури підіймай.

- Може й дільну справу кажеш старцю та поки ми церкву будувати будемо без фортеці там лихо буде.

Кожен пішов своєю дорогою. Дійшов Ярослав Мудрий до тих земель де кордон тримати мусив. Зводив фортеці високі, стіни широкі, захист людям. Несло службу військо вміло. Одну з фортець назвав Юр’їв, на честь християнського імені свого - Юрій.

Вміло та не довго тримало захист військо княже. Часті набіги ворога зменшували чисельність дружини княжої. То направив князь люд мирний, щоб заснували там містечко підтримуючи військо.

Та не могли люди без церкви. То й збудували білокам'яний собор.

Не встигли люди намилуватись красою міста як татари знищили Юр’їв. Лиш білі стіни церкви лишились від того міста, які врятували жителів від смерті темної.

Прознав про те Ярослав Мудрий то видав указ, перед тим як забудову міста чи фортеці робити, першою будовою повинні церкву зводити.

А на тому місці де білі стіни церкви полишились, згодом і люди повернулись. Відбудували вони нове місто яке дістало назву Біла Церква.