міф

Житомир

Ай і славно правив у Києві Аскольд. Ох і ширились слава його навкруги. Ой і здригались вороги його, дружини славної руської.

Знаходились ті хто хотів Аскольда тієї слави полишити, собі загарбати.

Та не вдавалось то ворогові, бо був у князя дружинник знатний, розумом та сили небувалої. Куди б не пішов та що б не робив всюди перемогу отримував.

Піднялась Русь, скоривсь Царгород. Хрестився Аскольд та дружина його. Відрікся від язичництва й найкращий дружинник. Прийняв віру Хрестову, прийняв він і ім’я нове – Житомир, той хто живе миром.

Не зупинився Аскольд, пішов далі військом своїм, та не пішов з ним Житомир. Відчув князь смак поразки.

Спробував Аскольд повернутись на старе місце де тріумф свій здобув, та й там відчув гіркий смак невдачі.

Плітки ширились. Доносили Аскольду чутки, що то Житомир винний. То все від того миру, що він ворогам бажає і ніби то волхви казали, що Аскольд від Житомира пасти може.

Піддавсь чуткам Аскольд. Вигнав він з Києва Житомира.

Пішов Житомир світ за очі, поки не зустрів людей які прийняли його на горі при злитті рік Кам’янки та Тетерева.

Мудрість Житомира ширила місто й міцність духу людського.

Прознав про то все скандинав Олег який вже мав невдалу спробу змістити Аскольда. Навідався він до Житомира. Впевнившись, що чутки правдиві, попросив він поради мудрої.

Не знав Житомир, що підступний Олег скористається його відповідями, що видавши себе за торгівця посяде місце Аскольда.

Мудрість Житомира та його заповіт на літа дали змогу вирости на тому місці місту, яке назвали на його честь.