Слов'янські міфи

РУСАЛКА

  Одного разу у святковий вечір до хлопця вийшла з води русалонька, душа дівчини котру він загубив, щоб одружитись з іншою.

  Оголена дівчина з довгим волоссям, яке з голови по коліна закривало її тіло, ходила за нареченим який не звертаючи уваги розважавсь з натовпом, що святкував заручини молодої пари.

  Нахабність русалки стривожила наречену і та смолоскипом замахнувшись вирішила залякати нахабу. Русалонька як жабеня відскочила спасаючись від жаркого вогню. Це дійство здалось потішним, то ж німфу загнали аж у саме поле, сухе колосся спасло дівчину, бо люди цінили те, що давало їм життя.

  Розпаливши декілька багать навколо золотого лану люди веселились не пускаючи до води русалку.

  У ранці сталось диво. Під сяйвом сонця русалонька стала кришталевою, грайливо відбиваючи проміння яскраві кольори переплітались на її тілі. Підігрівшись теплом кришталь вибухнувши розлетівсь у різні боки. Шматочки випаровуючись у повітрі щезали залишаючи після себе пару, яка збившись у хмаринку піднялась до небес.

  Застигнув у повітрі до білої хмаринки звідусіль почали збігатись темні хмари. Стояв такий гуркіт грому, що люди з жахом розбігались вважаючи, що небеса падають на землю. Лив дощ якого з роду не бачило людство. Весь врожай знищила небесна вода.

  Тяжко перезимували люди. Та про те вже ніколи не ображали русалок. Якщо якась і заблукає, то дівчата з піснею шли до річки, щоб проводити її назад у воду.

  Згодом дівчата русалкам стали приносити дари та ділитись з ними долею у піснях.