Чех, Лех і Рус

  У далекому царстві жили-були три брати. Та одного разу наказав їм батько йти до високої скелі, та там перечекати негоди яка йшла на нього. Послухались діти батька, то ж пішли до гори та забрались на саму верхівку, щоб біда їх не дістала. Проте там вони були не одні. Величезний орел годував своїх трьох дітей.

- А, що вас привело сюди? – Спитала птиця.

- Від біди ховаємось. Так батько наказав.

- А хто ж ваш батько?

- Цар земель цих.

- Тоді мені потрібно спуститись та допомогти. Винен я йому одну послугу. Та тільки не можу я полишити діточок своїх було б у них пір’я та поки лише пух. То ж може ви приглянете за ними поки я борг вашому батькові віддам? Тільки лишатись і тут небезпечно, якщо лихо переможе, то і вас дістане.

  Погодились хлопці на умови орла. Взяли вони по пташеняті сіли на спину птиці, а той відніс їх як най далі на іншу гору.

  Ростуть орлята і з кожним днем все більше їжі просять. Стали браття думку гадати де їжу роздобути.

- Коли ми були на спині орла на півночі я бачив велике стадо зубрів його вистачить, щоб прогодуватися і нам, і птахам, та тільки воно далеко звідси. – Доповів Лех.

- Та і я бачив табун коней на півдні вони більш небезпечні чим зубри. Та тільки вони також далеко звідси. – Поділився Чех.

- А я бачив як вперед нас були лелеки. То ж може вони як птахи, що все бачать зверху допоможуть нам. – Висловив свою думку Рус.

  Не дійшли спільної мови браття то й розійшлись на три сторони.

  Одного разу завітав батько-цар до Чеха.

- От батьку моя земля і мій народ чехи, завдяки мудрості та силі мого птаха я тут став володарем. А як там біда, що до вас приходила?

- Потім розповім. Сідай на свого птаха та летимо до Леха.

  Прибули вони до другого сина.

- От батьку моя земля і мій народ лехіти, завдяки мудрості та сили мого птаха я тут став володарем. А як там біда, що до вас приходила?

- Потім розповім. Сідай на свого птаха та летимо до Руса.

  Добрались і до Руса.

- От батьку моя земля і мій народ русини, завдяки мудрості та сили мого птаха я тут став володарем. А як там біда, що до вас приходила?

- Сини моя біда моя у тому, що ви ніколи не могли прийти однієї думки. Ви з дитинства не чули один одного як і мене. Я хотів лише об’єднати вас хоч у спільному лихові та і тут я зазнав невдачі. То ж біда якщо не об’єднує, то ще більш роз’єднує.