Слов'янські міфи

ХОРС

  Якось захотілось Дажбогу завітати до Триглава. Але полишити своє місце він просто так не міг. Тому і вирішив залишити свого сина Хорса доглядати за сонцем.

  Зайнявши місце батька, задер носа хлопчина. Той стали підбивати молоді боги Хорса, щоб той піддав жару, бо на небесах доволі прохолодно й волого. Тим самим він покаже батькові, що не гірше за нього може вправлятись зі сонцем.

  Хорс наважившись, піддавшись насмішкам товаришів, виконав підступне прохання.

  Хмари зсунулись з усіх боків аби запобігти злій негоді. Перун був у гніві, що Дажбог висушує все навкруги. Тому громовержець направив Симаргла аби той передав сонячному богові його прохання про перемови. Та дізнавшись, що Дажбога не було на місці, а лиху біду накликав його син Перун скинув Хорса на землю й зачинив йому вхід на небеса.

  Спочатку Хорсу стало цікаво як живуть люди. Проте він бачив лиш одне, виживання. Те, що він накоїв принесло людям горе, як і богам. Пройшовши не мало земель, спостерігаючи лише біль і страждання, Хорс вирішив направитись до підземних богів, аби більше не бачити цієї картини.

  На дорозі Хорсу став Велес. Він не пустив нерозумну дитину до себе аби той не знищив його володіння.

  Та Хорс став молити Велеса аби той допоміг йому повернутись до дому. Володар підземного світу пообіцяв, що поміркує над його проханням. А поки він розмірковує, винуватиць повинен піти до людей та допомогти їм виправити заподіяне зло.

  Хорс не охоче став наводити лад, допомагаючи людям. Чекання поки Велес повернеться зі своїм рішенням тягнуло час. Та згодом Хорс перемикнувся на працю, так час ставав не помітним.

  Спостерігаючи зі сторони за юним богом Велес побачив, що не зовсім ця дитина пропаща. Тому вирішив все ж таки допомогти Хорсу.

  - За те, що я тобі допоможу, ти будеш мені винен те, чого немає на землі. – Нічого не залишалось Хорсу як погодитись на умови Велеса. - Кожен бог має силу і вміння, які мають свою владу та характер. Про те мало хто замислювавсь, що все це має свій колір. Наприклад я. З твоєю проказою чи мало природи обернеться у попіл, хоча через якийсь час все те, що ти знищив і так би перейшло до землі. За таких дій мій колір потускнів, із-за пролитої крові та сірості. Ось я і маю свій колір – фіолетовий. Для богів колір нічого не вартий. І якщо ти попросиш частинку окрасу, то з його допомогою ти зможеш піднятись на щабель вище до небес. Ось тобі мій подарунок. – Бог підземелля дістав за пазухи трохи темного попелу й посипав на хлопця. – Тепер далі дій сам.

  Хорс направившись своїм шляхом відчув як земля пішла з-під ніг, тепер він міг йти повітрям. Діставшись річки юний бог запримітив Дану яка прочищала дорогу до болота. Попросив у неї частинку її кольору, богиня річок нічого не запідозрив, весело засміялась і оббризкала хлопчину.

  Піднявшись вище хлопець невдовзі натрапив на Стрибога та його сина. Бог вітрів теж розсміявсь з його прохання та закрутив його вітром, а Радогост осипав морською синьою крупою.

  Як тільки но Хорс зміг піднятись ще вище, на черговій перепоні йому зустрівся Поревіт. Бог війни був радий юнакові, завдяки якому люди розпочинали війни за ресурси. Він залюбки окропив його кров’ю.

  Та настав час коли Хорс довго кружляючи так і не міг зустріти жодного бога.

  Та на зустріч Хорсу спустилась Дивія. Вона була рада бачити брата. Богиня зорі залюбки поділилась своїм кольором. Сестра розповіла, що Перун спостерігаючи як він підходить до небес все ближче, заборонив спілкуватись з Хорсом усім богам. Оце лише їй дозволив з ним попрощатись.

  Хорсові не вистачало ще одного кольору аби перетнути перепону і повернутись до дому. Він ходив під хмарами звертаючись до всіх кого бачив, але ніхто не звертав на нього уваги. Довге блукання привело його до думки, що той хто не пускає може сам впустити його.

  Вигукуючи ім’я Перуна Хорс кричав цілий день.

  Богу грому надоїв голос прискіпливого хлопчини, тому вийшов до нього, щоб покінчити з галасливим неподобством. Він почав проганяти хлопця. Та той супереч попросив у нього на останок колір громовержця.

  Розлючений Перун направив блискавку у хлопчину, щоб назавжди позбавитись від нього. Проте Хорс представ перед ним.

  Гнів Перуна переріс у здивування. Він зрозумів, що це вже не той хлопчина якого він вигнав. За його наполегливість та працю громовержець дозволив Хорсу залишитись на небесах, але за свою провину він був віддалений у самий край домівки.

  Знаходячись у холодному краю Хорс з роздобутих кольорів зробив собі забавку – полярне сяйво. Такого не могли не помітити боги.

  Погукав до себе Хорса Перун і поцікавився як все ж таки йому вдалось потрапити до небес та для чого йому кольори. Тоді Хорс створив веселку та розповів усім присутнім свою мандрівку.  З того часу Хорс став богом світил, а райдуга показує Велесу, що Хорс дістався дому і пам’ятає угоду.

  Своє слово дотримав Хорс. Маючи у розпорядженні світила всесвіту боржник став посилати метеорити у яких є те чого немає на землі.

  Велес з розумом розподіляв дари Хорса. Серед людей ходили чутки, що підземний бог дарував своїм земним обранцям небесне залізо, з якого виходила найкраща зброя. Ця зброя надавала своєму володареві силу та мудрість.