міф

Сира-Земля Мати

Рожаниці, виконавши своє призначення, замислились як бути далі. Триглав, Білобог і Чорнобог покинули їх, продовжуючи свої справи. Діти, які ставилися до людей, як до розваги, не спілкувалися з ними. Що їм було робити?

Вирішили тоді Рожаниці в мандри податися. Світ виявився не такий привабливий, як вони того очікували. Діти, маючи божественну силу, замість того, щоби займатися великими справами, сиділи на небі та знущалися з людей.

Побувавши в різних кутках планети, три дівчини з материнськими почуттями пройнялися долею землі. Їм закортіло творити та нести красу в цей світ. Але, на жаль, їхні сили були обмежені. Недовго Рожаниці думку гадали, пішли вони до Триглава.

Розповіли Рожаниці Триглаву про птахів на землі, які своїми крилами протистоять найсильнішому з богів Стрибогу. Замислився Триглав як йому такою силою заволодіти. Та Рожаниці вже мали відповідь. Запропонували вони богові тіла свої, з яких він створив би сильні крила для протистояння супернику. Але на заміну вони попросили зробити з їхніх душ одну нову, яка б зберегла їхні почуття та розум, і щоб вдихнув ту душу Триглав у землю. Не став зволікати Триглав, одразу виконав прохання Рожаниць.

Так з’явилася Сира-Земля Мати, нове тіло та душа, котра прагнула розкрити свою красу, яка б розбудила розум як богів, так і людей.

Насамперед Земля-Мати запросила до себе Велеса і пригостила його смаколиками. Бог підземного світу частував ласощі, приготовані господинею, до вподоби йому вони припали. Але секрет їства Сира-Земля погодилася розкрити лише в обмін на Велесові знання про родючий врожай. Не погодився на таку угоду Велес та збирався піти геть, як частувальниця запропонувала йому нову умову. Вона подарує йому дитину, яка володітиме цими знаннями. Від такої пропозиції бог прийшов у задоволення, адже маючи секрет смаколиків та добрі врожаї він міг би стати богом торгівлі. Так з’явилася на світ Макош – богиня родючості, яка укрила свою матір щирими дарунками.

Другий гість був Стрибог. Він, як і Велес, не погодився на умови Землі-Матері. Розкрити силу вітру господині так і не вдалося. Проте бог погодився на угоду, що він зі свого боку прикрашатиме її хвилями, підганятиме людей до праці, щоб ті робили її тіло квітучим, та й розганятиме людей у далекі куточки, щоб і звідти вона почерпала свою красу, в обмін не те, що він стане батьком. Спокійна вода, яка поринула в бурхливе життя, так сподобалася Землі-Матері, що на світ народилася нова богиня річок – Дана.

Прикрасилася Мати Сира-Земля, розцвіла. Усе б нічого та почав залицятися до неї Поревіт. Не до вподоби діві бог війни, відштовхнула вона його від себе, одівши нахабі на голову гарбуза. Не стерпів Поревіт такої ганьби, налаштував люд один проти одного, і краса жіноча з війною почала згасати.

Нічого не залишилося Землі-Матері, як звернутися до Світовида, щоб той вплинув на брата та навів лад серед богів і людей. Той, своєю чергою, хлоп був не промах, не міг він пасти задніх, то теж запросив собі продовження роду. Нікуди було діватися красуні, дарувала вона Світовиду дочку Стрічу – богиню доброї долі.

З третьою дочкою так добре стало Матері Сирій-Землі, що тіло її засяяло яскравими фарбами, привернувши тим самим увагу Дажбога. Закохався бог сонця у діву гарну. Почав їй уваги наділяти. Де не пройде теплий яскравий промінь, так і залишить жаркий поцілунок, від якого ще більш цвіла діва. Приємні, ласкаві обійми подобалися Матері-Землі, тож відповіла вона взаємністю.

Розквітало кохання, переростаючи в міцні стосунки. Наважився Дажбог та попросив він Сиру-Землю стати йому дружиною. Погодилася наречена з його пропозицією, але за умови, що раз на рік вона  полишатиме його та сімейний клопіт, щоб привести свою красу до ладу. Погодився Дажбог із коханою. Побралися наречені. А від їхнього шлюбу з’явилася на світ Лада – богиня кохання та шлюбу.

Сварог та Лада

Зустрілися якось Сварог та Лада і виникла в них суперечка щодо того, у кого з них найспекотніші сили. Бог вогню наполягав на своєму, доводячи, що його вогонь настільки жаркий, що розплавляє камінь. Лада не поступалась опонентові, стверджуючи, що палке кохання гарячіше за будь-який вогонь.

Дотримуючись свого погляду, жоден із богів не поступався. Несила довести один одному хто з них має рацію, вирішили вони віддатися на розсуд людям.

Поглянувши з неба на землю, боги вподобали новоспечених молодят, які щойно одружились.

Зайшовши до хати, почав господар одразу вогонь розводити. А Сварог тільки й робить, що гасить полум’я. Не витримала жінка, що чоловік не може вогонь розпалити, щоб їсти варити, та почала йому докоряти. Радіє Сварог, що перевага на його боці, та й відпустив сили.

Загорілися дрова та так невдало, що спідниця господині зайнялася. Потушив хлопець одяг та і взявся дружині допомагати готувати вечерю. Та як не пройдуть вони один повз одного, так і приголубляться. Тут усмішка на вустах і в Лади засяяла.

Поїли господарі хати та лягли спочивати. Бачить Сварог, що ковдра замала й молодята під нею ледве містяться, от і згасив вогонь.

Спочатку надії Сварога справдилися, адже молоді почали перетягувати ковдру на себе. Та не вийшло в них сварки, пожуривши один одного переросли їхні слова в сердечні справи.

Розлютився Сварог на ті дії та викинув із печі жар на підлогу домівки. Зайнялася хатина, вибігли молодята та почали із сусідами житло гасити.

Поки боги поглядали за людьми, до них підкрався Перун. Зрозумівши у чому річ, він порадив богам спершу розібратись один в одному, а не перекладати свої чвари на людей.

Залишившись наодинці, Сварог і Лада дійшли до спільної згоди, що їх сили однакові. Як кохання не може існувати без почуттів, так і вогонь не може бути без палива.

Віднайшовши один в одному багато спільного, між Сварогом і Ладою виникли приємні почуття. Зазирнувши донизу, де люди згасили пожежу, а закохані, тримаючи одне одного в обіймах, обмінялися поцілунком, боги зрозуміли, що їх відвідали взаємні почуття – кохання.