легенда

  Після створення всесвіту зібрались боги, щоб виявити найкращого творця. Та не виявилось такого. Всі вони творили однаково майстерно.

  Тоді вирішили боги взяти одну планету та надати її краси, чиї труди виявляться найкращі той і буде переможцем. Так появились на планеті степи, річки, гори, ліси, моря, пустелі. Кропітка праця богів створила Землю, яка здобула життя.

  Знов зібрались боги та стали вихвалятись своїми досягненнями. Та переможець не був виявлений. Тоді уклав угоду боги перейшли до утворення тварин. Кожен дивлячись на суперника удосконалював звіра, аби той був кращім за попередника. Краса, сила, мудрість, підступність вкладена у тварин так і не вирішила суперечку богів.

  Помислив боги прийшли до висновку, що потрібно створити розумну тварину яка б вирішила хто з них кращий творець. Та знов не поладили, кожен хотів створити свою людину. На тому і порішили, що кожен дасть життя людині в окремому місці, а потім допитаються у них хто ж найкращій.

  Так появились трипільці, єгиптяни та шумери. Почали боги питати у людей хто ж з них ліпший. Та люди казали, що не знають ні яких богів. Обурились боги, щоб доказати хто вони є зобов’язались виконати одне бажання, щоб потім люди могли розсудити їх.

  Єгиптяни попросили нескінченної води, бо пісок і спека виснажували їх тіла. Боги створили Ніл. Не отримавши відповідь від єгиптян, боги направились до шумерів. Та поспіли вони вчасно, розлив річок майже не потопив людей. Шумери попросили зробити пагорби, щоб зберегти життя від води. Задоволені смертні всіх визнали кращими.

  Настала черга трипільців. Зібрались люди, вислухали богів. Вийшла в перед молода жіночка та й каже:

  - Ось чого ви торкнетесь, всюди застосовуєте свою силу, то вона вам заважає визначити хто з вас найкращій. Ану віддайте її мені! Потім я розповім вам, що робити аби розв'язати ваше питання.

  - Ти диви яка розумна, хочеш силу нашу забрати та не повернути?!

  - Та що ви таке кажете?! Ось я шубу собі на зиму шию. Як тільки наступить зима, чи я дошию шубу або скажу хто з вас найліпший тоді сила сама до вас повернеться.

  На таких умовах погодились боги з дівчиною. Як тільки но віддали їй свою силу, обернулись вони у звичайних людей. Не встигли вони роздивитись один одного як прозвучав жіночій командний голос.

  - Чого стоїмо очі повитріщали, ану геть до роботи!

  Зрозуміли боги, що попали вони в полон. Дієвий матріархат не давав спокою ні на мить. То в домі приберись та їсти навари. То у дворі ремонтуй, то худобу корми. Тільки в полі вони й мали відпочинок від жіночих наказів.

  Мудра діва почала ділитись знаннями з подругами. Пізнав потойбічну силу жінки зовсім з глузду з’їхали. То на мітлі літають, то погодою управляють. Чоловіки ще більш повісили носи, бо й в полі вони теж не мали спокою.

  Та час спливав. Чула дівчина, що розправа над нею буде жорстока коли сила вернеться до богів. От і стала гадати як їй далі бути.

  Настала осінь, а скоро зима. Ось і згадала дівчина про шубу. Та й придумала як уникнути покарання та залишити собі часточку силу богів. Всі подруги, що відали знаннями допомагали дівчині шити шубу з різних видів тварин наділяючи заклинаннями.

  Наближувалась зима, люди розійшлись з цих земель знаючи, що гнів проллється і на них.

  Настав той день коли сила повернулась богам. Молода жіночка у шубі уперши руки в боки зустріла розлючених творців. Через те, що поставити питання не було більш кому то вони звернулись до неї:

  - Перед тим як ти згинеш скажи ж нарешті хто з нас найкращій?

  - Найкраща та наймудріша серед нас, я! Бо обдурила вас як хотіла, щоб пізнати силу вашу! От ви в дурні й пошились!

  Випустили боги блискавки, щоб спопелити нагле дівчисько, та вона обернулась мишеням й зникла під землею. Напустили боги вогню так щоб аж земля палала, та обернулась діва саламандрою й уникнула вогню. Довго ще боги намагались знищити дівчину. Та заморившись зрозуміли, що знищити окрутницю їм не вдасться, добре вона вивчила їх силу.

  Затаївши образу на людей покинули боги цей простір, бо пішли не добрі чутки про них вихвалявши розумну дівчину.

  З того часу жінки полюбляють шуби. А тих жінок, що володіли знаннями прозвали відьмами. Є на Волині село Стобихва там і по сьогодні розповідають як відьми шубу шили. Та кажуть хто ту шубу знайде та одіне головною відьмою стане.