Казки та міфи

*******************************************************************************************************************

   І мовив Ісус учневі своєму: «І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!»

   Розповсюджуючи слово боже ніс добро в люди апостол Петро. Ключі від Царства Небесного мали силу яка допомагала йому в цьому. Ставши першим єпископом Риму поніс він страждання як вчитель його.

   Ключі що полишились на землі передавались з рук в руки послідовниками церкви. Папа римський Климент 1 засланий на каторгу до півострова Таврія міста Херсонес забрав їх з собою зі святилища, щоб не дістались вони гонителям віри Хрестової.

   Бравлин могутній руський князь маючи потужне військо одного разу вирішив піти на землі дальні, щоб показати велич свою, та Русь подати як рівню Візантії, а Київ - Константинополю.    

   Підкорялись міста. Гриміла слава війська руського, наганяючи страх сили язичницької на віру божу. Пав і Корсунь.

   Після перемоги Фрарід, паладин Бравлина, пішов до моря змити з себе кров своїх ворогів. Поки він пірнав віднесла його вода до місця де був страчений мученик Климент. Пірнувши в останнє випадково зачепив він ключі небесні які виніс на поверхню.

   Тієї ночі з’явився до Фраріда ангел який приніс йому слово господнє. З того часу полишив свій меч вірний слуга Бравлина ставши цілителем.

   Гнів князя був хоч і сильним, але не зміг він стратити вірного товариша. Вилікуване військо від ран усунуло розправу.

   Хоч Фрарід і мав перевагу, але його слова дратували язичників. З часом його стали сприймати як схибленого.

   Та ось постало перед військом місто Сурож. Міцні залізні ворота довго утримували нападників, але і залізо зморюється схиливши коліна. Розлючені русичі грабували місто, а Бравлин направившись до місцевого храму спробував заволодіти його багатствами. Та тут чекала біда. Порушивши гробницю, князя вразила дивна недуга, обратилось лице його назад.

   Викликав князь Фраріда. Той повідав йому, щоб відійшла недуга Бравлину необхідно було припинити грабунки, повернути людям усе відібране у них добро і відпустити полонених. Як тільки усі умови було виконано обличчя господаря набуло нормального положення. Ця подія так вплинула на Бравлина, що він прийняв хрещення і зрікся язичництва.

   Повернувшись до дому Фрарід знайшов ту єдину котра дарувала йому дитину.

   Малий Аскольд мав все що тільки хотів, крім батька й матері  які полишили цей світ від меча хозар. Згодом кріпнувши заручившись підтримкою варягів він ввійшов в Київ та звільнив місто від загарбників.

   Правління князя київського Аскольда ширилось не тільки чутками, а і сусідніми землями. Досягши чи малої величі, ідея попередника заявити про себе Візантії все більше не давала спокою.

   Набравши небувалу раніше міць Русі Аскольд все ж таки вирішив піти до Константинополя. Все як було задумано князем виконувалось своєчасно, поки на морі не почався шторм. Щоб уникнути біди на воді він направив кораблі до порту Царгорода.

   Патріарх візантійський Фотій чекав на князя, який своїми молитвами викликав стихію. Дізнавшись про силу якою володіють візантійці, Аскольд прийняв заклик до перемир’я та запрошення до палацу імператора Михаїла III.

   На обіді Фотій помітив ключі що знаходились на шиї Аскольда, яких він ніколи в житті не знімав. Князь розповів, що вони залишились йому від батьків яких він не пам’ятав. Тоді патріарх приніс Євангеліє на якому були відображені ті ж самі ключі. Церковний діяч попросив князя подарувати ключі Візантії. Аскольд погодився з умовою що йому покажуть ще одне диво і він прийме хрещення, а Русь стане рівною Візантії.

   Не роздумуючи Фотій кинув книгу в полум’я. Коли вогонь в печі згас, Євангеліє залишилось неушкодженим.

   Передавши ключі Аскольд і його підлеглі прийняли хрещення. Князь дістав при хрещенні ім'я Микола. Імператор признав Русь, та прозвав Понтом Евксинське море – Руським морем. …