Посміємось, хоч моторошно.

 Війна триває вже понад чотири роки, і, зізнаюся чесно, я майже перестав звертати на неї увагу. Вона стала настільки звичною частиною буття, що коли тиша затягується, стає навіть тривожно. Це означає лише одне: москалі знову готують якусь капость. Воювати вони не вміють — беруть лише живою силою, але й ці тіла вже закінчуються. Самі ж росіяни на фронт не поспішають, адже там можуть убити, а їх і так лишилося мало.

Ще на початку тисячоліття я читав в інтернеті щирі зізнання мешканців РФ про їхню країну. Як виявилося, у росіян немає навіть власної республіки чи автономного краю. Люди тоді пропонували або приєднати Москву до Федерації, або від'єднати її назавжди. Бо Москва — це і є Росія, а вся решта території — лише Федерація поневолених народів.

Напишу фантастичний сюжет.

Не забудь вернути цілими , а то.....

  До Мутькіна на Марсі(?) (який сховався в бункері котла ), що слухає басовиті трелі Кобзона прибігає захеканий муршал Жуков і кричить:
— Все пропало! Ми мишей з Великого Котла привезли, і вони вже доїдають наші останні запаси!

Мутькін СПОКІЙНО говорить муршалу:
— Там на запічку лежать гранати. Підірви мишей, та не забудь гранати повернути на місце. Вони підзвітні. А то Мао жопу намилить...

І муршал Жуков, блідий від страху перед товаришем Мао хапає ті гранати й біжить воювати з марсіанськими мишами.\

-- Не забудь поставити їх на місце!!!  Стой - мило в нас  є?

-- Я не буду мило їсти!

-- Ти дурень, але до мене тобі ще далеко. Мао до нас біжить.

-- А мило тут до чого?

--З накладною буде все в порядку. Але ж без його дозволу стратегічну зброю використали.

--  А мило тут до чого?

-- Ти дурень - самі попи свої милити будем, щоб час на нас довго не тратив. Так він всіх наказує.

         Це політична сатира!

 Дивіться, як в одному маленькому сюжеті вдалося змалювати всю сутність їхньої «імперії»:

    Боягузтво «лідерів»: цей їхній «Мутькін», який вічно малює якісь червоні лінії, а сам від українських бомб сховався  навіть в Пеклі в бункер.
    Тотальна бідність і дефіцит: навіть в Пеклі у них усе «підзвітне», а найпотужніша зброя — це старі гранати на запічку.
    Рабська залежність: одна лише згадка про те, що товариш Мао «жопу намилить», змушує грізного «муршала» тремтіти сильніше, ніж перед вибухами.

Ау, Марс! Чомусь я тебе недочуваю. З ким ви там воюєте? Невже марсіан знайшли, а в них виявилася терористична організація анонімних алкоголіків, яка курити Курили не хоче?

— Що ви там бурмочите? Сигарет не пришлю. В самого остання лишилася. А останню сигарету з пачки навіть Мутькін не забере — це народна приказка!                               

              Чебурашка проти систем ППО

(Героїчна хроніка одного нічного нетримання)

 Генерал-майор у відставці Валерій Палич Сидоренко любив порядок. Будинок у нього був як військова частина: рушники висіли по шнурочку, каструлі на кухні стояли за калібром, а нічна логістика була розрахована до секунд.Для оптимізації нічних рейдів Палич тиждень тому купив на ринку китайське диво техніки — бездротовий круглий світильник із датчиком руху типу «НІЧ». В народі цю пластикову шайбу ніжно звали «Чебурашкою». Прилад лаконічно примагнітився до залізної пластини над туалетним бачком. Зайшов уночі — воно тобі лагідно підсвітило жовтим світлом, зробив справу, вийшов. Ніякого світломаскування порушувати не треба. Координати матриці зійшлися ідеально.О третій ночі Палича підняв зі спадщини СРСР біологічний будильник. Організм вимагав негайного скидання баласту. Палич підвівся, на автопілоті дійшов до туалету. «Чебурашка» чітко зреагував на генеральські труси в сімейну клітинку і дав м'яке, чуже, акумуляторне світло.Палич сів на унітаз. Але оскільки він був ветераном капітального підходу, то вирішив не просто «по-швидкому», а капітально проаналізувати вектори реальності. Сидить. Переробляє інформацію. Оскільки генерал з вечора був на подив тверезий, мислилося йому легко, глобально і стратегічно. «Чебурашка» над головою світив упевнено, натякаючи на стабільність у цій державі. Абсолютний, майже дзенівський спокій.І тут, у суцільній кахляній тиші, раптом прогримів ГРОХІТ!Це був не просто шурхіт. У закритому просторі туалету, обкладеному плиткою, звук розірвався, як постріл із гаубиці «Мста-Б». Щось із металевим дзвоном і тріском гепнулося прямо над вухом, і в ту ж саму мікросекунду світло повністю зникло. Настала така пітьма, ніби Палича закрили в танковому стволі.У голові генерал-майора МВС з усім шумом та яскравістю увімкнувся військовий вишкіл: «ПРИЛІТ! РАКЕТА ПОЦІЛИЛА В ДІМ! ППО ПРОҐАВИЛО! КАЛІБР! ХАЙМАРС! ВСЕ, ХАНА!»

 Оскільки Палич на цей момент перебував у стані максимальної бойової готовності до дефекації, панічний ефект від «вибуху» ідеально синхронізувався з анатомічним процесом. Адреналіновий шторм дав команду: «Евакуація залишків їжі за кодом ЕКСТРЕННО!». Коротше кажучи, генерал-майор всрався в ту ж мить у найпрямішому, медичному та задокументованому сенсі цього слова. Кишечник очистився за вищим розрядом, обігнавши за швидкістю звук падаючих уламків. Палич замер, стиснувши зуби і втиснувши голову в плечі. Серце калатало десь у районі лівого меніска. Він сидів у темряві, заплющивши очі, і чекав, коли залізобетонні плити перекриття дев'ятиповерхівки почнуть кришити його генеральський череп.

 Хвилина тиші. Плити не падають. Пожежею не тхне. Сусіди зверху не кричать матюками.Тремтячою рукою Палич почав намацувати в суцільній пітьмі свої... телефон. Намацав. Увімкнув ліхтарик. Світловий промінь розрізав морок і вихопив картину поля бою.

 Діло виявилося простішим за радянську кухонну табуретку. Проклятий китайський «Чебурашка» за тиждень бойового чергування просто розрядив свій літієвий акумулятор «в нуль». А за законами бездушної фізики, коли в таких девайсах зникає енергія, у них слабшає магнітне поле тримача. Магніт банально відпустив залізяку, і пластиковий гад полетів у вільне падіння.Траєкторія цього «снаряда» була тактично продуманою: спочатку він із гуркотом відрикошетив від залізного тримача для туалетного паперу (ось звідки звук розриву), а потім із чистим дзвоном гепнувся на кахлі підлоги. А згас він не від удару об землю — у нього просто сів акумулятор! Світити не було чим!