Розділ 10, в якому відбувається викриття

   - Що?! – Вирячилися Б’янка та Андромеда. Ра Он нервово смикнулася.

   - Я зайшла до соцмереж, а там одна знайома зараз відпочиває в Італії та виклала це фото! – Вона витягнула руку зі смартфоном, і трійко інших дівчат побачили на фото, біля міланської опери, дівчину, дуже схожу на Б’янку, але десь на восьмому місяці вагітності.

   - Б’янко, - докірливо сказала Ра Он, - чому ти не сказала нам, що у тебе є сестра близнючка? – Панна Фрателлі поглянула на панну Кан, з сумом.

   - Бо у неї немає близнючок! Вона взагалі – єдина дитина у родині! – Рявкнула Веста. – Я сподівалася, - додала панна Гроза, - що це – якась помилка та зателефонувала до її мами. Представилася працівницею готелю та запитала, чи номер ще бронювати, чи Б’янка вже не приїде. І пані Фрателлі сказала, що її донька не матиме нічого спільного із сучасними амазонками! То – хто ти?!

   - Сподіваюся, - схопила Ра Он фальшиву Б’янку за руку та впала з нею на коліна, - в тобі є романтична струна і ти зрозумієш та вибачиш нас. Розумієш, ми з моїм хлопцем закохані до нестями, - фальшива панна Фрателлі смикнулася. Веста та Андромеда вирячилися, - і не могли розлучитися один з одним на такий довгий строк, як збори сучасних амазонок. Ми виявили, що громадянка Італії вагітна, тож мій хлопець прикинувся нею. Згадай історію з коміксу, про яку казала Амі. Невже, ти обречеш нас на вічні страждання лише через те, що ми не можемо жити один без одного?!

   - То це – верескнула Веста, - хлопець?! Покажи своє справжнє обличчя! – Наказала вона.

   - Не смій цього робити! -  Загрозливо наказала Ра Он фальшивій Б’янці. Але та, вірніше – той, руку висмикнув та перетворився на самого себе.

    Веста мовчки витріщалася. Андромеда закрила свій рот своїми руками, що тремтіли.

    - Ну і дурень, - сказала Ра Он Радомиру. Хлопець повернув голову до Андромеди і сумно сказав:

   - Вибач!

   Дівчина кліпнула та переполохано подивилася на Весту, якій, здавалося, повністю відійняло мову.

   - Я їй не хлопець, - кивнув Радомир у бік панни Кан, яка зітхнула та піднялася з колін, обтрушуючи свої штанці. – Ми взагалі познайомилися лише тут.

   - То як, - Веста нарешті стала хоч трохи схожою на саму себе, - вона дізналася, що ти – хлопець?

   - А біс її знає!

   - Дуже неввічливо казати таке про дівчину, яка намагалася тебе врятувати, - констатувала панна Кан. – Я зізнаюся лише, якщо ви троє поклянетеся своєю безсмертною душею, що моє зізнання залишиться таємницею.

   Ну що ж, ці троє справді були дуже допитливі, тож поклялися.

   - Не хотіла хвалитися, - заявила Ра Он, - але у мене - рідкісний дар, і я бачу, коли людина перетворюється на когось іншого. Я бачу дві іпостасі: справжню, у даному випадку – Радомира, та замасковану чарами – Б’янку.

   - Чому ти нікому не сказала, що Б’янка – хлопець? – Обвинуватила Веста.

   - Ти вже вибач, але я живу за своїми правилами, а не диктаторськими, які три тисячі років тому вигадала якась хвора на голову чоловіконенависниця. Але я б не дозволила іншим дівчатам жити в одній кімнаті з хлопцем про якого я нічого не знаю, якщо вони не знали, що то – хлопець. Саме тому і напрошувалася, щоб нам дали одну з «Б’янкою» кімнату. Може сядемо за стіл? Дякую.

   - Чому ти проліз до нас таким ганебним чином? – Злісно запитала Веста у Радомира.

    - Вибач, можеш мене катувати, але я не скажу, - зітхнув хлопець. – Зрештою, якщо мене викрито, то це вже - немає значення.

   - Він розслідує самогубство тієї дівчини, що сталося рік тому, - повідомила напів кореянка. Решта троє на неї перелякано вирячилися. – І він дуже відданий своєму замовнику, тому нічого тобі не скаже, Весто.

   - Чому, ти думаєш…, - Радомир замовк.

   - Дуже просто. Коли я прийшла до готелю, то перед ним стояла якась замріяна дівчина, на яку я не звернула увагу. Я вивчала, які захисні чари є у готелі. А тоді випадково побачила, що у вестибюлі ніби нізвідки (і це ніхто не помітив) з’явилася руда дівчина, яка підійшла до іншої і щось сказала, а тоді знову зникла. Я бачила, що та руда – зачаклований хлопець і вирішила, що то – якась історія кохання. А тоді, я побачила «Б’янку», що запізнилася та упізнала у ній того хлопця. Мені стало цікаво, чому він тут і прикидається дівчиною. І я ще не розуміла, що відбувається, допоки хтось з дівчат у загальній залі не сказав, що руда дівчина розповіла їй про самогубцю. Саме тоді, я зрозуміла, що Радомир – хоче розкрити цю таємницю. Але якого біса, ти змінив зовнішність чарами! Ти хіба не знав, що нас перевірятимуть на використання магії? І мені довелося обмацувати твої неіснуючі груди. Тепер всі думають, що я – якась збоченка, що полюбляє лапати незнайомих дівчат!

    - Мій замовник забув попередити, що там є така перевірка. І я дуже вдячний, що ти мене тоді врятувала, але, оскільки Веста мене викрила, це вже немає значення!

   - І, як завжди, - видохнула Веста, - мені прислали найгіршого виконавця!

   - Не кажи дурниць, - повідомила Ра Он, яка не дуже здивувалася, на відміну від Андромеди та Радомира. – Радомир - дуже вправний агент під прикриттям. Трохи перегравав, але якби я не бачила, що «Б’янка» – хлопець, я би не помітила. І якби не випадковість, ти б його не викрила. Хоча він двічі майже спалився.