Розділ 7, в якому відбуваються відверті дівчачі розмови

   - Вона захворіла, благословила нас та відправила розважатися, - першою до тями прийшла Ра Он, обмірковуючи, як скоріше позбутися Вести. – Ти за нами стежиш?

   - Ну, - знизала плечима панна Гроза, - ви вдвох викликаєте підозру, бо не такі, як решта дівчат.

   - Звичайно - не такі. Ми – розумніші, гарніші та кмітливіші! І, ти вже вибач, нам з Андромедою хочеться залишитися на одинці та побалакати про наші дівчачі таємниці. Бо, ти мабуть не знаєш, але у твоєму готелі купа камер, може й жучки, і ми боїмося, що там нас можуть підслухати.

   - А ти мені подобаєшся, - розреготалася Веста, вказуючи вказівним пальцем правиці на Ра Он. – Якщо не вступиш до університету, чи не знайдеш роботу, то звернися до мене. Я влаштую тебе у штат охорони готелю, або може навіть нашої родини, - вона вже зібралася підніматися, коли з підносом підійшов Радомир та витріщився на неї. Веста вирячилася на хлопця, тоді на піднос, забрала молочний коктейль та додала, - у них послуга телепатії? – Та відпила через трубочку трохи молочного коктейлю.

   - Е. Це ж моє, - витріщився Радомир.

   - Забирайте, - поставила здивована Веста коктейль ближче до «офіціанта».

   - Та вже не треба. Я собі новий замовлю, - він поставив перед переляканими Роді та Ра Он їхні замовлення та пішов знову до бару.

   - Це – не офіціант, - шепотом повідомила Роді. – Це – наш екскурсовод.

   - Екскурсовод? – Не зрозуміла Веста. Роді пояснила.

   - А, то він, певно студент твого батька.

   - Ні, ми познайомилися у потязі, - пояснила Андромеда. Веста вирячилася та поглянула на Ра Он.

   - А чому, на твою думку, я тут? У якості охоронця, - знизала плечима панна Кан та зробила ковток свого глясе.

   - То ви, - не повірила своїм вухам панна Гроза, - зустрічаєтеся з хлопцем?!

   - Виключно з ціллю отримати цінні знання, - спробувала запевнити недовірливу Весту Ра Он. – А от і Радомир. Це – Радомир, наш екскурсовод та студент-історик. А це – ще одна наша подруга. Її звати - Веста і вона нам не родичка, на щастя. – Решта троє на неї вирячилися. Ра Он з почуттям гідності відпила ще трохи свого глясе.

   - То, про що Ваша екскурсія? – Запитала Веста у Радомира, коли той відпив зі свого молочного коктейлю.

    - Ну, я думав, що вона буде про кельтів, яких так любить тато Андромеди, - Ра Он подавилася, закашлялася, і Роді змушена була бити нещасну по спині.

    - Мені це теж цікаво, - кивнула Андромеда. – Тато ж вважає що пересування народів відбувалося у ті давні часи не зі сходу на захід, а навпаки. Щоправда, тут у нього певна неув’язка, бо він думає, що це кельти з берегів Дніпра заснували держави на заході Європи.

  - Мабуть, спочатку люди рушили звідси на Велику Британію, а потім навпаки. Але я думаю, він правий, коли думає, що частина трипільців рушила на схід, - кивнув Радомир. А тоді побачив вирячені очі Вести та Ра Он та додав, - але зараз, коли, я бачу трьох гарних дівчат, я подумав, що вам мабуть буде цікавіше послухати про київських відьом.

   - Взагалі-то, - сказала панна Кан, - я прийшла сюди слухати лекцію з історії, а не казки. Чому мені твоє обличчя здається знайомим? Може, ми зустрічалися у минулому житті? Що?! – Додала вона, коли Радомир на неї витріщився, а Веста боляче луснула її своєю ногою під столом по кісточці, щоб Ра Он не патякала про чари. – Я, як і Андромеда, люблю комікси, а там повно такої дурні про те, як коханці з минулого життя зустрічаються у наступному і знову закохуються. Не читали?

   - Можливо, - обережно припустив Радомир, - Ви бачили мене в університеті? Я навчаюся у Шевченка.

   -  Я ще не поступила, - зітхнула Ра Он. – Хоча… Ви були в Одесі хоч раз?

   - Звичайно, - кивнув Радомир.

   - Я – з Одеси, тож мабуть бачилися на пляжі, - посміхнулася напів кореянка. Роді здивувалася. Вона чомусь була певна, що Ра Он з Херсонщини, чи Криму.

    - Добре, - Веста допила свій молочний коктейль. – Давайте лекцію про кельтів. Не знала, що вони жили аж тут. Докази будуть? – Уточнила вона.  

   - А як же, - посміхнувся хлопець. – А може, спочатку перекусимо?   

   - В таку спеку не дуже хочеться їсти, - посміхнулася Веста своєю гарною посмішкою. Роді зітхнула. Ось її прокляття! Зараз цей чарівний хлопець закохається у чарівну посмішку Вести.

   - Погоджуюся, - сказав Радомир та встав. Роді та Ра Он допили своє глясе і теж встали. Андромеда зробила крок та ледь не впала – підошва від її босоніжка відірвалася від решти його частини.

    - І як я тепер ходитиму?! – Засмутилася панна Любомирченко.

   - Давай, викличу таксі і ти перевзуєшся. Чи може, твоя кузина збігає за іншою парою взуття?

    - Я не настільки дурна, - заявила Ра Он. – Щойно сунуся, і у мене взуття розлізеться. Ви йдіть вдвох з Вестою, а вона нам потім розповість, чи цікава Ваша лекція. Бо ж Андромеда буде Вашим перекладачем, лише якщо лекція – цікава. А я дотягну Андромеду до готелю.

  - Мені якось незручно, - сказав Радомир.

   - Не переймайтеся, робіть своє, а з Андромедою все буде добре, - посміхнулася Ра Он.