Андромеда здалася без бою, настільки вона була шокована. Ра Он, спробувала чинити опір, але вона промазала по одній з нападниць. Інша нападниця прямою ногою вдарила панну Кан у груди так, що вона відлетіла на декілька метрів. Нападниця поглянула на свою жертву зверхньо.
- Обережніше, - прохрипіла Ра Он, - я ледь не стукнулася головою о стіну.
- Ніхто б за тобою не плакав, - заявила вправна нападниця. Панна Кан скривилася.
Двом дівчатам зв’язали руки, а тоді посадили на підлогу на складі та зв’язали одну до одної спинами. Складом було доволі велике приміщення, яке здавалося вдвічі меншим через навалу пилюки та павутиння, а також незміряної кількості старих, поламаних, а також відносно нових речей.
Хоча Андромеда була дуже засмучена, бічним зором вона випадково відзначила у цій купі старих столів, стільців, непрацюючої техніки, взуття, рукавичок, парасольок та непрацюючих гірлянд, банку з солоними огірками торгівельної марки «ПіКаНтНі». Вона кліпнула та відчула, що неповний сніданок викликає у неї неконтрольоване бажання з’їсти ці огірки.
- Навіщо ви нас сюди привели? – Уточнила Ра Он.
- Ми не можемо дозволити, - відповіла голова огидної п’ятірки, щоб у таких зрадниць, як ви був хоча б шанс потрапити до трійки найкращих.
- Але ж панна Фрателлі теж зарахована до табору зрадниць, - здивувалася панна Кан.
- Вона – занадто дурна, - махнула рукою на розумові здібності Б’янки одна з огидної п’ятірки.
Ра Он не була у цьому така певна, але вирішила промовчати.
- Не хвилюйтеся, - сказала інша дівчина, яка, очевидно, могла співчувати. – Ми вас випустимо звідси. Щоправда, - і вони вп’ятьох розреготалися, - вже після іспитів.
- То ви, - припустила Ра Он, - приходитимете годувати нас?
- Ще чого! – Обурилася голова огидної п’ятірки. – А тобі взагалі треба схуднути!
- Гей! – Обурилася панна Кан. – У мене - нормальна вага. І я все ж таки спортсменка, а не модель, як пані Крушельницька. Цікаво, чи це вона така худорлява від природи, чи від пластичного хірурга? – Додала вона замислено. – Мабуть, - припустила Ра Он, - вона користується магією.
- Та замовкни вже!
- А пити ви нам приноситимете? – Уточнила Андромеда. Дівчата ощирилися. – Але ж без їжі я протягну. А без води помру у страшних стражданнях ледь не завтра!
- Твої проблеми нас не хвилюють.
- Але ж вас визнають винними у двох вбивствах! – Зойкнула Роді.
- А оце вже - навряд! Ніхто не бачив, як ми вас сюди запхали, - розреготалася огидна п’ятірка та зачинила двері на ключ з того боку.
- Не заздрю їхньому адвокатові, - повідомила Ра Он.
- Ти про що?! – Верескнула Андромеда, якій хотілося їсти, пити та бути деінде.
- Ці п’ятеро огидних дівчат навіть не перевірили, чи є у підвальному приміщенні камери відео спостереження. У тебе є з собою пилочка для нігтів? Кожна розумна дівчина має постійно носити їх із собою.
- Немає, - сумно зітхнула Роді. – Використай свою.
- У мене немає, - дещо роздратовано повідомила напів кореянка.
- Стривай. Я правильно розумію, що ти мене звинувачуєш ледь не у смертному гріху через те, що я не ношу з собою пилочку, тоді коли ти теж її не носиш?
- Тобі обов’язково, - зойкнула Ра Он замість відповіді, - обмацувати мої сідниці?
- Вииибач! Вони нас так зв’язали, що я впритул до тебе. У мене затекли долоні, і я спробувала поворухнути ними. Ще раз – вибач.
- Давай, я спробую трохи послабити мотузки, щоб ми не були аж так впритул одна до одної.
- Якщо ти хочеш смикнутися уперед, то я тобі забороняю! – Верескнула донька професора.
- З якого дива?
- Бо ти користуєшся правою рукою! Тож, підсвідомо, ти надаси більше руху правій частині твого тіла. А у мене погано прокачані м’язи пресу. Тож, ти мене трохи піднімеш, бо у мене не буде фізичних сил опиратися, а тоді ми обидві впадемо на бік. З твоєї правої сторони.
- Дурниці! – Зауважила Ра Он, смикнулася, і вони вдвох завалилися на бік, саме так, як казала Роді. – Що далі – то краще! – Підсумувала панна Кан.
- Я тебе попереджала, - доволі злісно сказала Андромеда. – Я тобі вже казала, що я навчалася у фізико-математичній школі, тож вмію прораховувати такі речі. Ой! Тобі обов’язково мацати мої сідниці?!
- Вибач! Через те, що ми впали на бік, я геть загубила орієнтацію у просторі! Чому вони не зав’язали руки перед нашими обличчями? Хоча, мабуть боялися, що ми перегриземо мотузки. Є ідеї, як вибратися звідси?
- Я у такі безвихідні ситуації ще не потрапляла. Але щось мені підказує, що коли нас не буде декілька годин, Б’янка заб’є на сполох. Хоча, на перший іспит ми запізнимося. Не хвилюйся, гарних дівчат завжди рятує якійсь красень-герой. Тож, або його знайде Б’янка, або він сам відчує, що…
- Ти передивилася фільми та перечитала комікси! – Обурилася Ра Он. – Якщо в твоїх улюблених дорамах красені-герої рятують дівчат, то в реальному житті це – не спрацює! І нам доведеться рятуватися самим! І чого, - завила напів кореянка, - я застрягла у цьому дурному складі із найбільш безпорадною дівчиною!