Розділ 3, в якому Ра Он втрачає магічну силу

    - Ти – геть здуріла, - констатувала Ра Он. – Він лише забере твою магію, для поділу між іншими. Хоча, про що я?

    - Твоя мама, - здивовано запитала господарка лабораторії, - тобі про це не розповідала?

   - Мені мало про що розповідали, - набурмосилася Роді.

   - Не хвилюйся, - сказала дівчина у білому халаті, - це – не боляче.

   - А Ви, - уточнила Б’янка, яка весь час витріщалася на бейджик господарки лабораторії, - маєте якійсь зв'язок із пані Раїсою Травень? Ви – її молодша сестра?

    - Мама, - розреготалася Рита Травень, - була б задоволена. Ні, я - її донька. Але мама виглядає значно молодшою за свій паспортний вік. Насправді, я навчаюся у США, але їхня лікарка отруїлася прямо перед вашим з’їздом, а я якраз була на канікулах в Києві. Тож, заради мами взялася за цю роботу. І, дівчата, я чула, що ви тут дещо особливі, тож будьте обережними з іншими новими амазонками. Не довіряйте їм.

   - Ви про що? – Кліпнула Андромеда.

   - Якби ж то я сама знала, - зітхнула Рита. – Коли я була вашого віку, моя мама щойно посіла посаду однієї з голів. І мені постійно робили якісь капості, то жабу у ліжко підкладали, то в напої в холодильнику підсипали, чи снодійне, чи проносне, - вона здригнулася. – Щоправда я тоді жила в одній кімнаті з не дуже приємною дівчиною. Тож, добре зачиняйте двері, не довіряйте іншим. І я вас дуже прошу, спробуйте втрьох стати добрими подругами. Бо, якщо ви не захистите одна одну, то вас розчавлять поодинці.

   Три новенькі дівчини витріщалися на дівчину старшу.

   - Але все це не для протоколу. Я просто не хочу, щоб у вас були такі низькі бали, як у мене, через підступність інших. А тепер, як там тебе… Андромеда? Поклади свої долоні.

    Вони вчотирьох здивовано спостерігали, як Роді поклала свої перелякані долоні у ємність приблизно розміру аркушу паперу А4, від якої кудись, за іншу стіну, вели дві прозори трубки. Апарат заверещав як навіжений, навіть противніше за звук сороки, що верещить, а тоді… нічого не сталося.

   - Не зрозуміла, - сказала Рита.

   - Хіба? – Уточнила Ра Он. – У неї геть немає магії. Тож, Ви нічого не могли закачати до загального фонду магії.

    Трійця вирячилася на напів кореянку. Андромеда зітхнула та прибрала свої долоні з дивної ємності.

    - А як, - витріщилася дівчина у білому халаті на Ра Он, потім на Роді, а потім знову на Ра Он, - вона пройде магічний іспит?

   - Це відомо, - філософськи відповіла панна Кан, - лише Змієногій богині.

     А тоді, донька, чоловіка з корейськими коренями, поклала руки у апарат. Він загарчав смикнувся та прозорі трубки явили світові ледь помітні потоки магії, що швидко зникли.

    - Що це? – Уточнила знову ошелешена Рита.

   - Вибачте, - почервоніла Ра Он. – Я не надто сильна користувачка магії. І хоча я брала уроки, мені лише вдавалося непомітно підсунути канцелярську кнопку вчительці алгебри. І все, - вона сумно опустила голову.

    - Ну, добре. Не переймайся. Не всім же бути могутніми чаклунками. Це навіть добре, жодна з амазонок не звинуватить тебе у тому, що тобою оволодів дух злісної чаклунки Ія. Б’янко?

    Громадянка Італії знервовано опустила свої долоні у дивний апарат та заплющила очі. Спочатку, нічого не відбувалося. Потім, прозорі труби почали качати магію, як навіжені (виявилося, що Б’янка неабияка відьма!), але за декілька митей їх знудило. І труби всю, геть до останньої магічної краплі, повернули магію Б’янці.

   Квартет дівчат вирячився на магічний апарат.

   - Я таке вперше бачу, - пробурмотіла Рита.

   - Все ж зрозуміло, - пояснила розумна Ра Он. – Б’янка – іноземка, тож ваше сховище для загальної магії амазонок, чи, як там воно правильно називається? Коротше, воно гребує іноземками. Ото, тобі Б’янко, не пощастило. Зараз відправлять додому, навіть не дадуть шансу показати, яка ти корисна для організації. Мені шкода твою матусю, що ридатиме гіркими сльозами, розміром у гарну виноградину. Але не хвилюйся, якщо твій тато дійсно такий чудовий, що заради нього твоїй мамі довелося перебратися в іншу країну, то він твою маму, безперечно втішить і…

    - Замовкни! – Нагримала Рита. – Ти - занадто балакуча! Ти що, хочеш стати адвокаткою?

    - Не хочу, - здригнулася Ра Он. – Я мріяла про баскетбол, але через травму…, - вона спохмурніла і не закінчила речення.

   - Отже так, дівчатка, - сказала Рита. – Ми всі забуваємо, що тут сталося. Але, Б’янко, якщо я, або хтось інший, упіймає тебе на використанні магії, я скажу, що я твою магію забрала до сховища. А ти: зламала цю лабораторію і якимсь чином свою магію викрала. Зрозуміла? Зваж, що ти тут – іноземка, а я – донька однієї з тих хто зараз – бос. А вам двом, - вона звернулася до Роді та Ра Он, - ви вже вибачте, не повірять. А тепер йдіть вечеряти. Бо решта вже, мабуть, з’їли всіх смачних креветок у клярі.

    Дещо засмучена трійка дівчат похнюпившись рушила до виходу з лабораторії, а тоді Ра Он поглянула на свої браслети за заверещала.

   - Панно Кан, чому ти верещиш? – Стомлено запитала Рита.

   - Мої браслетики! Вони зі срібних стали чорними! Невже це через те, що мене позбавили магії?!!! – Завила дівчина.