Розділ 1, в якому ми з вами дещо дізнаємося про амазонок

Валентині Чучаліній.

Так, я знаю, що я вже присвятила

 тобі  «Податкові спори».

Але ти, все ж таки, моя єдина близнючка!

Розділ 1, в якому ми з вами дещо дізнаємося про амазонок

    - Ти вчинив жахливий вчинок, коли ти, мерзенний чоловіче, прикидався не просто жінкою, а ідеальною з усіх – амазонкою! – Обвинуватила Верховна амазонка в’язня, що зв’язаний, з синцями та кривавими ранами, зіщулився на степовій траві. Вказівний палець здригнувся від того, що його змусили дивитися у бік такої мерзенної істоти, як чоловік. – За це, тобі переламають ноги, а потім позбавлять твого ганебного жалюгідного життя!

   Під радісні крики інших амазонок, їхня Голова виштовхала перед собою перелякану дівчину, очі якої були наповнені по самі вінця сльозами.

   - За те, що ти дозволила огидному чоловікові жити серед нас і не повідомила нас про нього, ти маєш вбити його, Ра! Щоб, змити з себе цей огидний сором! Інакше, у наступних життях, ти назавжди залишатимешся комахами!

     Дівчина, тремтячими руками, забрала у Верховної амазонки меча та занесла його біля шиї переляканого коханого.

    «Далі буде…»

   - Яка дурня! – Підсумувала зміст чергового тому коміксу його віддана читачка зі століття двадцять першого. А тоді, перелякано подивилася на пасажира, що читав книгу навпроти.

    Вибачте, маю пояснити вам, за чим ми з вами зараз тут спостерігаємо.

    Зараз, ми з вами у паралельному Всесвіті, де Україна здобула незалежність у 1967 році. Наша країна спромоглася впровадити важливі економічні реформи і, станом на 2024 рік, у своєму Всесвіті вже є однією з найрозвинутіших держав у світі та входить до Великої Десятки (разом із Великою Британією, Італією, Литвою, Канадою, Німеччиною, Кореєю, США, Францією та Японією).

    Втім, той Всесвіт не надто сильно відрізняється від нашого, окрім деяких деталей. Втім, там є одна важлива деталь. Там Оселя Зла розвалилася на манюні дрібні шматки і не може вже впроваджувати свої людожерські наративи та дії щодо інших. Тож, ви можете спокійно відвідати мирний Алеппо, молдавський Тирасполь, вже не кажучи про українські Донецьк та Севастополь. Але, ця історія не про політику…

    Зараз ми з вами спостерігаємо за юними пасажирами швидкісного експресу Львів-Київ. У двох кріслах потягу, що розташовані один напроти одного, перед невеличким столиком, сидить дівчина років вісімнадцяти, а її попутником виявився хлопець, приблизно її віку.

     Дівчина щойно дочитала черговий том коміксу «Кохання амазонки» і необдумано висловила своє зауваження. Вона з жахом побачила, що її попутник здивовано відірвався від своєї книги («Сини змієногої богині» Валентина Чемериса) та зацікавлено на неї поглянув.

    Дівчина подумки вилаялася. По-перше, вона так захопилася коміксом, що не помітила якого гарного попутника цього разу Доля привела до неї. По-друге, вона знала, що, щойно хлопець доторкнеться до неї, то зникне, наче делікатес з тарілки невибагливого гурмана. По-третє, чому їй так завжди не щастить?

   А цей хлопець був - найгарнішим з усіх, кого вона бачила. Навіть її найулюбленіший актор не був аж таким гарним! А ще, він мав надзвичайно гарні сині очі та темне волосся. Але… Жах! Жах!! Жах!!! Зараз він дивився на неї із якоюсь такою прихованою посмішкою та дивним виразом очей, ніби сумнівався, чи вона – адекватна. Дурепа! Дурепа! Дурепа! Навіщо було тягнути з собою цей дурний комікс ще й коментувати його!

    Хлопець же, відірвався від своєї книги, через те, що почув дивну репліку, що була сказана гарним дівчачим голосом. Він здивовано поглянув на свою попутницю. Перед ним була дуже гарна дівчина, приблизно однолітка його молодшої сестри. Дівчина мала гарні карі очі та русяве волосся, що було вкладене у якійсь дурнуватий  вузол. Мабуть, через спеку.

    Попутниця мала дещо розгублений вигляд. Хлопець вирішив підбадьорити нещасну і сказав:

   - Але ж не варто очікувати від коміксу викладення занадто складних інтелектуальних роздумів.

    Він думав, що його слова були сказані підбадьорливим тоном. Дівчина зрозуміла, що її попутник насміхається з неї. Вона натягнула на себе маску ввічливості:

   - Ви – цілком праві. Але комікси розважають, особливо під час мандрівок у потязі. Навряд, хтось читає у швидкісному експресі серйозні книги. – А тоді вона почервоніла, бо побачила, що саме її попутник читав. Він зловісно посміхнувся, тож вона додала, - але я не про зміст коміксу. А про те, що навряд амазонки вбивали б чоловіків лише за те, що вони були – чоловіками!

   - Ну, їх же не просто так деякі джерела називають «чоловіковбивцями», - знизав плечима красень.

   - Цікаво, чи сучасні амазонки такі ж кровожерливі, - задумливо мовила дівчина. Хлопець здивовано на неї подивився.

  - Ну, з нас двох, у Вас більше шансів дізнатися про це.

  - Чому у мене? – Зойкнула дівчина.

  - Ви вже вибачте, - нахилився уперед хлопець, - але я не настільки допитливий, щоб ризикувати своїм життям, щоб дізнатися цю таємницю. Не хочу перевдягатися у дівчину, з ризиком відправитися до праотців занадто молодим, через це.

   - Ви припускаєте, - посміхнулася дівчина, - що у наш час дійсно є якась таємна організація сучасних амазонок? Це ж можливо лише у коміксах!

   - У житті трапляються речі, які важко уявити навіть найбагатшій уяві найзухвалішого фантаста. Але, якщо казати серйозно, - він посміхнувся своєю чарівною посмішкою, - то не всі історичні джерела вбачають в амазонках  абсолютно навіжених вбивць чоловіків. Дехто припускає, що жіночі загони були у деяких давніх регулярних арміях. Мовляв, жінки легші за чоловіків, тож коні пересувалися швидше.