2

Неспішно залишаючи танцюючий натовп Вольдемар мимоволі згадував, як все починалося. Коли ти вампір і у тебе практично вся вічність попереду найстрашніший твій ворог це – нудьга і одноманітність. Рано чи пізно, але тебе «дістане» все те, що було так бажане і приємне в минулому. Сірі, нецікаві і передбачувані будні за лічені десятиліття, не кажучи вже про сторіччя, можуть буквально звести з розуму.

Єдиним порятунком від безумства було знайти таке захоплення, заняття, пристрасть які повністю заволодіють твоїми думками, емоціями і спогадами на все подальше існування. Вольдемар після тривалих роздумів, довгих пошуків і безлічі помилок, вже практично на межі буйного божевілля зумів відшукати своє покликання в цьому житті. Його порятунком стала творчість у всій її красі і незвичайності.

Ні, вампір не став ні відомим художником, ні знаменитим композитором, ні шанованим поетом. Для цього у нього не знайшлося відповідних умінь і талантів. Єдине що Вольдемар отримав від долі в нагороду це дар розпізнавати творчі особистості в усіх їх іпостасях. Незважаючи ні на які расові відмінності і зовнішні перешкоди він як навчений поліцейський шукач міг буквально з першого погляду визначити чи є, в людині або іншої сутності, якийсь творчий талант чи ні. Він ніби бачив цю іскру творчості, як бачить корабель яскравий маяк в бурхливому штормовому морі. І майже ніколи не помилявся в своїх судженнях.

Спочатку Вольдемар якийсь час усвідомлював своє вміння. Намагався пристосувати його до свого існування. Навіть навчався отримувати від усього цього якесь задоволення для себе. Це було незвичне, досить цікаве, а головне не нудне заняття. Не одне десятиліття пішло на те щоб більш-менш у всьому розібратися і зрозуміти, що він може бути в якійсь мірі справжнім чарівником. Як умілий ювелір з непоказного алмаза може створювати блискучий діамант, так і йому в сірій невідомості виходило відшукувати творчі особистості, у яких був шанс засяяти яскравіше всякої коштовності.

А далі поїхало-понеслося. Довгі роки захоплюючих подорожей і незліченну кількість відвідуваних країн, міст і сіл. За цей час ким він тільки не був: антрепренер, імпресаріо, продюсер, навіть спонсор і меценат. Назви посад змінювалися, а суть то залишалася одна. Він знаходив творчих особистостей і в міру своїх можливостей допомагав розвивати їх талант. Не завжди це вдавалося, і нерідко успіх поступався місцем поразкам. Але ту неземну насолоду і казкове задоволення, яке відчував Вольдемар в разі перемоги не описати звичайними словами.

В якийсь час вампір зрозумів, що життя настільки змінилася, що далі кочувати по всьому світу, і сенсу великого немає і це небезпечно для власної шкури. Варто було десь ґрунтовно осісти і переосмислити бурхливий розвиток цивілізації і найголовніше, своє подальше місце в ній. Коротко кажучи, треба було стати розсудливим і знайти свій затишний куточок, щоб надалі займатися своїм пристрасним захопленням.

Недовго роздумуючи, Вольдемар нерозважливо зробив свій вибір на першому великому місті, який зустрівся на його шляху. У той далекий час ніщо не віщувало того що воно перетворитися в такий величезний мегаполіс. У той далекий час вампір і гадки не мав, скільки всяких клопотів і проблем звалитися на його голову з цією зміною свого існування.

Несподівано виявилося, що вести осілий спосіб життя і одночасно сповна віддаватися улюбленій роботі не так вже й просто. Якщо раніше йому треба було лише відшукувати не розкриті таланти і допомагати потенційним самородкам реалізовувати свій творчий потенціал, то тепер все складалося з точністю майже до навпаки.

Людство рвонуло вперед у своєму розвитку семимильними кроками, чисельність його збільшувалася небаченими раніше темпами, від різних технічних нововведень проходу не було. Канули в лету тихі села, барвисті ставки і сонні болітця. Їх численна живність, опинившись без даху над головою і по суті вигнані з рідних і насиджених століттями місць, змушені були перебиратися в місто.

Лісовики, домовики, русалки, упирі та інші нелюди намагалися налагодити своє існування на новому місці, і нерідко зверталися за підтримкою і порадою до Вольдемару. Вампір ніколи не залишався байдужим до чужих проблем і завжди намагався допомогти прохачам у міру своїх скромних можливостей.

Ось так і виникла у Вольдемара ідея створити нічний клуб і одночасно місце, де творчим (і не тільки) особистостям можна було спокійно зібратися, в невимушеній атмосфері поспілкуватися, відпочити від повсякденного життя, добряче розважитися і навіть зустріти своє натхнення. Задум вампіра виявився вельми вдалим, а від помічників його здійснити відбою не було. В кінцевому результаті він став власником і арт-директором вельми популярного і прибуткового закладу, багато хто з «іногородніх» нелюдей змогли знайти тут роботу і притулок, а місцева богема не пропускала жодного культурної події, що відбувалася в клубі.