Розділ 31✨

Ґладіс оклигала за столом. Лице пекло, неначе щось добряче поранило його. Жінка зазирнула у люстерко. Жодних слідів. Схоже Ґвен поранилась минулої ночі. Неприємний різкуватий аромат розносився зі смітника під столом. Жінка опустилась, оглянувши вміст урни. Там було кілька папірців і рукавиці без пальців. Що в біса сталося?

Зазвичай вони писали одна одній листи, щоб по пробудженню лишатися в центрі подій. Цього разу жодного послання сестра не лишила. Ґладіс хутко підвелася. Значить, щось сталося.

Вона побігла до тронної зали, штовхнувши двері. Всі потрети вкрили чорним шовком, служники з опущеними головами, були вбрані у чорний одяг.

– Ні! – схвильовано мовила Ґладіс, в грудях раптово запекло. – Де вона? Де Тайніра?

До зали увійшла королева, позаду плівся син-підліток, вбраний у чорний камзол і штани.

Ґладіс полегшено зітхнула.

– З Вами все гаразд?

Королева повільно кивнула.

– Хто…– вона замовкла.

– Коултон, – тихо мовила Тайніра.

Архіваріус наблизилась до королеви. Вони якусь мить дивились одна на одну, а тоді міцно обійнялись.

– Мені дуже шкода, Ваша Високосте.

– Все буде гаразд…Ми уклали перемир’я.

– Після того, як вони вбили нашого короля?

– Ґвендолін подбала про Бальтазара.

– Яким чином?

Ґладіс заклякла. Той різкий запах від кошика, куди вона скинула рукавиці.

– Вона отруїла його.

Тайніра кивнула.

– Трунок вбиватиме його поступово. Вони не зв’яжуть цього із нами. Або зроблять це згодом. Ми матимемо час підготуватися. Я не погоджувала цю ідею, та якщо це допоможе нам виграти час…

– Виграти час для чого?

– До нас почали приходити маги. Вони неначе пробуджуються поступово, не всі разом. Їх треба вивчити. Як і Дейлана.

Ґладіс зустрілась поглядами із принцом.

– Він успадкував силу?

Королева кивнула.

– Мені знадобиться твоя поміч із навчанням.

– Звісно. Зроблю все, що треба.

– Дякую, Ґладіс.

***

Королева несла траур гідно. Ніхто не бачив ні сльозинки, хоч якби така й була – всі б зрозуміли. Тайніра лишалась дружньою і доброю. Та не дозволяла горю захопити її, хоч серце було розбитим. Ґладіс було сумно усвідомлювати, що королева втратила коханого чоловіка і мусить тепер триматися задля блага королівства.

Дейлан робив чималі успіхи у навчанні, Ґладіс сміливо б назвала його своїм найліпшим учнем. Зараз вони сиділи у її кабінеті повторюючи все вивчене впродовж заняття.

– Яким чином ти накладеш печать?

– Утримуватиму потік і спрямовуватиму у потрібному напрямку.

– Чудово, Дейлане!

– Дякую, архіваріусе, – всміхнувся він.

– Чим плануєш займатися як завершиш навчання?

– Буду боронити державу.

Усмішка зійшла з її губ. Молодий хлопчина, що зростав у війні марить полем бою. Схоже цей свій остаточно зламався.

– Тобі дуже пощастило з родиною. Твої батьки справжні герої, Дейлане. Та вони б не хотіли тобі цієї долі.

Хлопчик замислився.

– І Ґвен герой, і ти герой. Але ж ви боретесь? Чого я не маю?

– Твоїй мамі дуже непросто. Вона б не витримала, якби втратила і тебе теж.

– Знаю… – опустив очі Дейлан. – Я хочу їй допомогти. Щоб їй не було так важко…

Ґладіс відчувала до хлопця якусь невідому собі батьківську теплоту.

– Ти матимеш велике майбутнє, хлопче.

Він всміхнувся.

– Ти – мій улюблений вчитель. Тільки не кажи Матіссі, гаразд?

– Що, справді? – реготнула вона. – Дочекайся старших курсів, ми будемо вдало складені іспити разом відзначати.

Дейлан розреготався.

– Ти таки маєш рацію: з родиною мені пощастило.

– О, справді? Я – родина? – всміхнулась Ґладіс.

– Доброю тітонькою тебе б не назвав, та ти класна.

– Дякую за таку високу оцінку, мій принце.

Вони обмінялися хитрими усмішками.

– Ґладіс? – покликала Тайніра, увійшовши до кабінету. – Ви уже завершили?

– О…Так. Дейлане, ти молодець, до наступної ночі підготуй заклинання із третього розділу, гаразд?

Хлопець склав свої речі й пішов до дверей, спинившись біля матері, він обійняв її.

– Вибач, що рідко тебе обіймаю.

Королева здивовано притиснула його до себе. Хлопчик опустив руки і залишив кабінет.

Тайніра стояла на місці, замислено дивлячись в бік.