Розділ 14 ✨

Задовго до…

Перший тиждень був доволі складним. Люди були мовчазними, дезорієнтованими. Не розуміли як їм діяти. Ельфи подбали аби кожен мав дах над головою, гарне харчування та роботу. Частина людей працювала в полях, де ельфи навчали їх шанувати землю за її дари і доглядати за нею. Інша частина брала участь у будуванні нових помешкань. 

Людям відвели чималу площу під забудову двоповерхових будиночків із дахами з дерева та соломи. 

– Ці дошки треба підбити, – говорив ельф Каміан до людського чоловіка Тедроса. 

– Я поранив пальці. Може не підбивати? Згодиться й так. Я бачив, що Еліот не підбивав, – кивнувши на чоловіка, що працював поряд, мовив Тедрос.

– Я можу покликати цілителя. Мій син має цей дар, він миттю вилікує твою травму. А дошки підбити треба. Інакше мостини почнуть руйнуватися і підгнивати.

– А магією це зробити не можна? – спитав Тедрос. – Я ж бачив, як ви всі чаклуєте над будинками. 

– Магія не має бути способом полегшити роботу. Богиня дала нам дві сильні руки, міцні кістки і м’язи для того аби ми працювали ними. Магія це хист, який може допомогти. Вона здатна зцілити нас, аби ми не витрачали час на довготривале лікування травами. Може захистити стелю від бурі, якщо закріплення цвяхами та деревом буде замало. Магія не покликана прославляти лінощі. Вона лише допомагає посилити результати праці.

Тедрос кивнув, хоч погляд його лишався невдоволеним.

– Ціане! – покликав Каміан.

Хлопець років двадцяти мав довге чорне волосся, він був вбраний у сіру мантію, що де-не-де вкривали стружки дерева. Він підійшов, всміхнувшись.

– Вітаю, Тедросе, – кивнув хлопець.

– Здоров, – кивнув чоловік.

– Тедрос пошкодив пальці, коли працював із деревом. Зціли його, будь ласка.

Переконавшись, що син розпочав роботу над лікуванням травми чоловіка, Каміан рушив перевірити як справи у Еліота. Інший ельф – Ластіян стояв поряд із ним, перевіряючи роботу. Каміану було неприємно, що Тедрос вказав на помилки Еліота, та він довіряв Ластіяну, що мав наглядати за людьми, які брали участь у будуванні.

Дошки і справді були не підбиті і Ластіян саме показував Еліоту, як це краще зробити. Без особливого ентузіазму, хлопець почав виконувати настанови, кидаючи невдоволений погляд в бік Тедроса. Каміан це помітив.

– Все гаразд, Еліоте?

– Це він сказав, що я не підбиваю дошки? – кидаючи невдоволений погляд на чоловіка по сусідству, спитав він.

Каміан і Ластіян переглянулись.

– Ластіян тут, щоб допомагати тобі будувати все як слід. Не зважай на Тедроса, він робить своє, а ти – своє.

Еліота це не надто переконало, та він змовчав.

– Чому ми будуємо нове? Чому нам не жити в горах, як ви? – кивнувши на скелі, де з особливою майстерністю, прямо у камені були вирізьблені витончені будинки із фігурними дверима та вікнами, чиї лінії із натхненням віддавали шану природі: паросткам квітів, формі листочків, різних фаз Місяця.

– В горах вже не лишилося місця для нових осель, – хитнув головою Каміан. – Часом у одному будинку живуть два покоління. За гострої потреби, ми поглиблюємо камінь, аби додати одну-дві кімнати. Та цього не досить, аби заселити всіх людей, яких створила Богиня.

– Якось дивно виходить, – пирхнув Еліот.

– Що саме?

– Ви живете тут від початку часів. Все знаєте, ще й магією володієте. А будувати треба нам, – знизав плечима хлопець.

– А як би ти діяв?

– Коли ви такі мастаки у будівництві, може б краще люди заселились на скелі, а ви б собі нові хати побудували, – знов знизав плечима він. 

– Згоден, – підійшов до нього Тедрос. – Ми слабші за вас, ми явились на світ тиждень тому і ви вже поклали нам на плечі стільки роботи. 

– Ха! – озвалась жінка із сусіднього будівництва. – Гарно вам, маючи чари: кілька змахів рукою і все готово! А я скільки скалок під нігті позаганяла, а толку й не видно!

– Ми ж не можемо похизуватись чарами, – додав Еліот. – Не знаю чого вже Богиня нас обділила магією, та нас не можна ставити в один ряд із вами.

Каміана почуте дуже засмутило. Його народ звинувачували у тому, в чому він не винен. 

– Можливо, ми і справді дали вам занадто складну роботу… – визнав він. – От, що… роботу на цю ніч завершуємо раніше. А до наступної ми обговоримо як все організувати аби всім було комфортно.

Він кивнув.

– Повертайтесь до тих ельфів, що прихистили вас. Гарної ночі.

Люди покидали інструменти, рушаючи до скель. Довкола стояв гул, всі про щось говорили, та жодного слова із натовпу Каміан відділити не зміг. Ластіян спинився поряд.