Глава 3: Той, хто стукає

Марко почув стукіт, але на цей раз у двері, Марко все більше й більше відчував тривогу. Він уже хотів встати із ліжка, і піти до бабусі, але боявся. Він зібрався із духом, щоб встати із ліжка і навпомацки дійти до дверей, але коли Марко встав і зробив крок, він перечепився через невідомий предмет, потім хлопець злякано закричав, швидко встав і побіг у сусідню кімнату до бабусі, коли хлопець відкривав двері, вони гучно прорипіли. Коли він забіг у кімнату, хлопчина одразу включив світло і побачив відкрите вікно, але не побачив бабусі.

-Бабусю? - сказав хлопець

Марко підійшов до вікна і подивився вдалину. Там, він побачив темний силует, нелюдського походження, хлопець злякався і побіг у кімнату до діда. Коли він зайшов до дідової кімнати, він не побачив діда, але побачив рушницю і декілька використаних патронів.

-Діду? - сказав він - що це за рушниця?... Я ніколи не бачив рушниці у діда...

Тоді Марко зрозумів, звідки був постріл. Хлопець був наляканий, серце билося так сильно, що аж у вухах гуло, він побіг у свою кімнату, його двері знову гучно проскрипіли, потім Марко хотів включити світло, намацавши вмикач, він на нього натиснув, але той не спрацював. Потім хлопець почув сміх, світло поблимало і включилося. Марко побачив темний силует у його кімнаті, але потім він зник. Марко швидко побіг, і ліг на ліжко, заліз під ковдру і заснув.

РАНОК.6:51

Марко прокинувся сонним, до його кімнаті доходив запах свіжо спечених пиріжків. Хлопцеві не хотілося вставати, і він почав шукати свій телефон, але не знайшов його. Він забув, що його телефон у сумці, він з небажанням встав і пішов по свою сумку. Його сумка висіла в коридорі, він взяв сумку, розстебнув кишеню сумки, і дістав телефон. Він пішов у свою кімнату і ліг на ліжко, під ковдру, у телефон. Хлопець зайшов у тікток, але інтернету не було, потім він вирішив включити мобільний інтернет, але його також не було. Змирившись із цим, він зайшов у гру без інтернету. Поки він грав, він заснув, а телефон продовжив працювати.

РАНОК.7:59

Бабуся зайшла у кімнату, де спав хлопець, вона ніжно посміхнулася, тихенько підійшла до ліжка Марка і сіла біля нього. Стара почала ніжно гладити хлопця по голові, поки той спав. Гладила баба хлопця не довго. Потім вона встала, підійшла до вікна і розсунула штори. Теплий, світлий промінь сонця, падав хлопця прямо на лице. Коли бабуся розсунула штори і промінь сонця впав на Марка, хлопець зморщився, перевернувся на інший бік, бабуся тихенько засміялася, підійшла до ліжка і сказала:

-Марко... прокидайся... - ніжними, теплими та лагідними словами промовила стара

Хлопцеві не хотілося вставати, бо вночі, він погано спав

-Зараз... буду вставати - сонно сказав Марко

-Ми тебе чекаємо на кухні - сказала бабуся

Бабуся пішла на кухню, а Марко сонно потираючи очі, встав із ліжка і пішов на кухню. Коли хлопець йшов коридорами дому, він побачив дивні, великі подряпини на стіні, яка була в коридорі, біля його кімнати. Хлопець не міг розгледіти що то було насправді, бо був надто сонним, чи то подряпина чи то так і повинно бути? Коли хлопець зайшов до кухні, там сидів дід, він пив каву, а бабуся снідала

-Добрий ранок, Марко, біжи вмивайся, прийдеш і потім поїси, я твої улюблені пиріжечки спекла і вівсяної каші зварила! - сказала бабуся

-Добрий ранок, Марко! - сказав дід, сміючись

-Добрий ранок, добре - відповів хлопець

Марко пішов у ванну кімнату,коли він зайшов до ванної, він підійшов до раковини, відкрутив кран і підніс руки щоб набрати води та вмитися, але вода не побігла з крану. Потім хлопець закрутив кран, і пішов на кухню, сказати бабусі, що води у ванній не має

-Бабусю, води не має у ванній - сонно сказав Марко

-Ох, так, я забула сказати, води не має, її дадуть через пів години - сказала бабуся

Чому не було води? Можливо перекрили водопостачання? Але Марко не звернув уваги

-Сідай, їж, потім пиріжечки поїси, я твої улюблені спекла, із вишнею - сказала бабуся, прожовуючи вівсянку

Марко сів за стіл, взяв вилку і почав їсти вівсянку

-Бери ковбаску - сказала бабуся, киваючи на тарілку із порізаною ковбасою

Марко взяв ковбасу, але та, здалася йому дивною, якоюсь не такою як вдома, і пахла вона, як наче сире м’ясо. Коли Марко взяв ковбасу бабуся подивилася на хлопця, а хлопець на бабусю. Марко з’їв ковбасу, але нічого не сталося, потім він трохи розслабився і брав ковбасу не з таким страхом. Бабуся доїла сніданок і поставила тарілку в раковину, а дід допив кофе і пішов на двір. Марко також доїв сніданок, і також поставив тарілку в раковину. Дід зайшов у сарай і знайшов старі шпалери, той сарай був старий і трухлий, старий приніс їх у дім і поніс їх до тієї стіни, де були подряпини, потім він сказав

-Бабу! Де клей щоб поклеяти шпалери?

-Подивись у сараї - сказала бабуся

-Я той сарай перерив 3 рази, нічого не знайшов - дід збрехав

-Дивись уважніше! - бабуся підійшла до діда

-Та я тобі кажу! Щоб я, та ще раз піти в той сарай... ніколи!

-Я щас тобі дам! Не підеш, а полетиш! А ну бігом пішов шукати той чортів клей! - сказала бабуся, суворо

Дід без вагань мовчки пішов, мабуть, згадав за “чарівний рушник”, яким вже не один раз отримував по голові. Дід пішов у той самий сарай.

-Ну що, Марко? - сказала бабуся - Що будемо робити? Може пограємо в хованки?

-В хованки? Так, давай! - відповів хлопець

-Ну пішли, біжи на двір, тобі пиріжечка взяти? Поки я шукатиму тебе, щоб у тебе була сила? - ніжно спитала бабуся

-Ага, бери - сказав хлопець

Марко вибіг на вулицю, він побіг ховатися, заховався за сараєм в якому був дід. Бабуся вийшла на вулицю, і почала гукати Марка:

-Марко! Ти де? Я тобі пиріжечків взяла, біжи візьми та будемо грати! - сказала бабуся - Марко-о-о!

Але хлопець не озивався, він тихенько хіхікав за сараєм

-Марко-о-о! - бабуся почала шукати хлопця - що ж, хованки вже розпочалися? Ну тримайся! - бабуся сказала так, ніби хлопець дав їй виклик