Глава 1: Старий будинок

Машина зупинилася біля старого будинку, оточеного високими темними деревами... Марко вийшов із машини та глянув на небо. Було дивно тихо. Навіть птахів не чути. Біля хвіртки вже стояла бабуся Єва.

-Ну нарешті приїхав, мій золотий! - бабуся широко усміхнулася, підійшла до хлопця, обняла, і поцілілувала його в чоло

-Привіт, бабуню, - усміхнувся Марко

Бабуся трохи відступила від хлопця та сказала

-А виріс он як! - усміхнулася вона

Хлопець трохи почервонів

-Як же ми тебе довго чекали! - стара ще раз поцілувала хлопчину в чоло

З машини виходили батьки, з 2 великими сумками.

-Привіт! - сказали батьки Марка

-Привіт мої дорогенькі! - бабуся підійшла і обняла їх обох, потім відсторонилася від них подивилася на 2 великих сумки, здивувалася, потім відвернулася від батьків і крикнула:

-Гей! Діду! Де ти є?! А ну бігом йди сюди! Он подивись які здоровезні сумки привезли!

Але дід не озивався

-Вікторе!!! - кринула бабуся, саме так звали діда Марка

І тут, із старого будинку виходить дід

-Та йду-йду! Чого ти тут розкричалася?

-Он подивись, які сумки! Занеси їх до хати! - наказала баба діду

-Ох... - зітхнув він, і як тільки він дід взяв сумки, ледве не впав, хлопець тихо хіхікнув, а тато стривожено глянув на діда

-Тату?! Вам допомогти? - але бабуся його перебила:

-Нехай сам несе - вона махнула рукою

Поки дід пішов відносити сумки до хати, бабуся сказала:

-Ну що ж, ходімо до хати! - усміхнулася вона і ще раз подивилася на Марка але усмішка бабусі здалася якоюсь іншою, не такою теплою як завжди...

-Так ходімо - сказала мама, і ми пішли до старого, великого будинку

Коли вони зайшли до хати, Марка це особливо не вразило.... старі шпалери, побиті та приколочені досками вікна....

-Бабуню... а що тут трапило...

Бабуся швидко прикрила Маркові рот рукою і сказала:

-Та нічого, просто планували ремонт....

Тато, коли почув фразу: "Планували ремонт" одразуж підійшов до бабусі Єви

-Мамо? Ви щось казали про ремонт? Я можу допомогти! - тато Марка працював будівельником
-Ой та ні, ви що! - сказала стара трохи злякано - ми самі все зробимо. Краще пішли вечеряти.

-Так, пішли! - сказали Марко та тато

-Так, ходімо - додала мама

Всі пішли на кухню, а дід сидів і курив сигару, бабуся подивилася на діда, кахикнула потім сказала:

-Вікторе, чи не хотів би ти піти курити на вулицю? - баба схрестила руки на грудях

-О, так, звісно... - дід встав, дуже швидко, так що аж в нього хруснула спина і він поспіхом вдів свого бриля й вийшов на вулицю

Бабуся посміхнулася і сказала:

-Сідайте, їжте, беріть все те, що на вас дивиться

На столі стояла кастрюля з картопляним пюре, каструля з вінегретом, порізаний крижальцями огірок, лежала свіжо запечена курятина, а біля курки було сало, поруч стояла миска з нарізаними помідорами, ще на столі лежав хліб, а в самому куті стола стояв яблучний сік, який Марко дуже любив. Одразу ж як тільки сім’я сіла за стіл, всі почали хватати все що бачили, той схватив курячу ніжку, той сало, винігрет... А бабуся сиділа і з посмішкою дивилася на Марка... чому саме на нього?

-Бабуню? Щось трапилося? - прожовуючи курячу ніжку, спитав хлопець

-О, ні, нічого, просто дивлюся як ти мило їси - бабуся усміхнулася, але Маркові ця посмішка не здалася дружелюбною

Марко, дивився на бабусю поки їв, а та дивилася на нього. Потім через 2 хвилини бабуся встала і сказала:

-Так, мабуть я піду вам налаштую картопельки, помідорчиків і огірочків, а вам сало класти? А курку чи качку заморожену класти?

-Ой ма, та ні, не треба нам нічого, в нас все є - сказав тато, прожовуючи сало

-Та як це не треба? Це ж коли ви приїдете? Давай я покладу?

-Добре, але тільки не багато - сказав тато дивлячись на маму

Бабуся посміхнулася і пішла збиратися у погріб, але потім згадала, повернулася на кухню і сказала:

-А цукор класти?

Тато з мамою подивилися один на одного, а потім в один голос сказали:

-Так, клади

Бабуся пішла збиратися у погріб, а сім’я доїдала вечерю

-Агов, діду! Ходи поможи дістати картоплі із погрібу....

Дід сидів на порозі хати, а баба як побачила....

-Ах ти ж такий сякий! Ти що забув що на порозі не можна сидіти?! - баба як крикнула, зняла з діда бриль і почала гамселити діда по плечу тим брилем

-Ай бабо! Ти що з глузду з'їхала?! Що ти твориш?! - дід аж ледь не впав з того порогу, поки встав, баба за ним як погналася.... дід ледве біг від тієї баби, а вона за ним

-Хух... - баба почала важко дихати, заморилася бігти, а дід, відбіг від неї подалі, і захекався й сам.... - а ну, Вікторе, йди сюди, допоможеш мені картоплю витягнути, бо в мене вже сил немає...

Дід подивився на бабу з легкою недовірою, але коли зрозумів, що від бриля може дійти до того рушника, яким баба приловчилася гарненько лупасити діда

-Йду-йду - сказав дід, захекуючись

Пішли дід з бабою у погріб... і коли вони туди зайшли, було темно, холодно й сиро. Дід з бабою нащупали... мішок із картоплею і насилу винесли його

-Ех, діду - зітхнула баба - щоб я без тебе робила б?

Дід бабі не відповів, лише тихо хіхікнув, але намагався настільки тихо, щоб баба не почула

-Чого ти це, гигочеш? - обурливо сказала баба

-Та то я...
-Та шо ти? Давай винось ще один мішок, а я піду гляну як там вони, чи подоїдали, бо я ще ж млинців та пирога спекла!

Що ж було тому дідові робити? Щоб знову отримати своїм же брилем по голові - він відмовляється, тож треба було виконувати наказ баби... поліз дід у погріб по ще один мішок картоплі... Баба тим часом йшла у дім, і коли вона зайшла, вона подивилася на всих хто сидів за столом і сказала:

-А чого ви сидите? - баба поставила руки в боки - давайте, я вам ще пирога та млинців дам, бо ви мабуть не наїлися?