Частина 3.

Клим Грозний.  22.00.

 - Тук-тук, - кажу.  Дозвольте приєднатися до вашої веселій компанії?

В отворі дверей в недбалій позі застиг красивий елегантний хлопець в модному прикиді.  Темно-каштанове волосся знизу виголене, а зверху звисає довгим чубчиком, прикриваючи край карого ока і ліве вухо із сережкою-конго, що свідчить про орієнтацію на жіночу стать.  Стильний.  Відомий всьому інституту, Клим Грозний.  Єдиний син великого начальника, впевнений, що веде родовід від відомого царя Івана Грозного, і частий винуватець жіночих сліз.  Хоча, хто їм, цим жіночим сльозам, винен?  Всіх не обласкаєш.

Клим був місцевим, і ніхто його побачити в гуртожитку не очікував.

 - Клим?  - тільки й вимовив розчаровано Високовський,  йому суперник був зовсім не потрібний, і так доводилося докладати чималих зусиль, щоб залишатися лідером, але Грозний без всяких зусиль міг перетягнути кермо влади над цим невеликим товариством на себе.

 - Клим!!  - Чук і Гек, теж одногрупники Грозного, навпаки, зраділи.  - Тебе нам і не вистачало!  Заходь!  Будь, як удома, але не забувай, що в гостях!

Решта теж зашуміли, заплескали в долоні.

Грозний витягнув з-за спини невелику, сантиметрів тридцять, штучну ялинку, прикрашену однаковими сріблястими кульками.

 - Так і знав, що ви без ялинки!  Як можна без ялинки Новий рік зустрічати?

 - У гуртожитку строго заборонено ялинку ставити, - нагадав Високовський.

 - Так то ж справжню, - парирував Клим.  - А таку можна.  Куди її?

Дівчата жваво розгребли центр столу, звільняючи місце.  А Анжеліка непомітно сповзла з колін Високовського, вже поставила біля себе стілець і заклично махала гостю.

 - Яким чином в наше скромне житло?  - запитав Шило.

 - З дому пішов.

 -  Як колобок!  Під Новий рік?

 - Ну, не те, щоб пішов...  З батьками поцапався.

Насправді, Клим мав у столицю з друзями летіти, але родаки його замкнули.  Через трояка за останній іспит, у них договір був, щоб без трояків.  Але решта ж всі четвірки, можна було і знижку зробити.  Клим образився і, коли його випустили вже після відльоту літака, пішов з дому.  А так як за дві години до Нового року було б складно знайти гарну компанію, вирішив не мудрувати, а поїхати до гуртожитку, де, напевно, весела тусовка буде.  Дівчина, з якою він зараз зустрічався, полетіла до столиці без нього, так що можна було розважитися на повну котушку.

 - Ну, ти крутий!  - Захопився Чук.

 - Молодець, що до нас, - додав Гек.

 - А куди ж, дорогі мої?  Я ж вас всіх люблю, як рідних!  - обняв близнюків за плечі Грозний.  - Так, до речі, там, за порогом, сумка.  Розбирайте.

Чук і Гек кинулися за сумкою, і з захопленням стали діставати дорогі і важкодоступні, на ті часи, речі: пляшку коньяку «Наполеон», балик з червоної риби, пару палиць сирокопченої ковбаси, банку бразильської кави, а також київський торт у фірмовій упаковці.

Радощів було, коли дівчата торт побачили...

А Клим в цей час із задоволенням дивився на радіють студенти і думав, що, може, цей вечір буде навіть кращий, ніж той, який намічався в столиці, в оточенні мажорів.

Хлопці тут все прості, відкриті, доброзичливі.  Антошка - веселун.  Близнюки - свої в дошку.  Юрчик теж компанійський.  Сирота - серйозний не по роках хлопець з дитбудинку, та приязний, справжній.  Хіба що Альберт... Багато на себе бере і намагається бути лідером, але таланту до цього у нього, на жаль, немає.  Занадто зарозумілий і думає, що всі повинні його слухатися.  Гаразд, в сім'ї не без виродка.  Можна на нього просто уваги не звертати.  Подується-подується - і здується.

Дівчата... Дівчат, шкода, мало.  Двох з них, теж одногрупниць, Грозний добре знав.  Ассоль чомусь не користувалася своїм красивим ім'ям, а відгукувалася на безлике Котя.  Вона здавалася зовсім дитиною, хоча Клим знав, що дитинство у неї було важке, росла без матері і характер має такий, що і чоловікам багатьом варто позаздрити.  А подивишся - скажеш, що вітряна і беззахисна.  Зовнішній вигляд буває оманливим.  Ассоль, безсумнівно, гарненька, але Грозному сьогодні потрібна дівчина на одну ніч, і щоб без претензій потім.  А Котю хочеться захищати, як молодшу сестричку, а не ображати.  Вона ніби як до Сироти сьогодні тулиться...  Ну і нехай, він хлопець надійний.

Ліна, подруга Ассоль, її повна протилежність.  Статечна, повільна.  Красива, своєрідною красою.  Тільки чому стрижеться так коротко?  Їй би локони до плечей пішли.  Вона, наскільки знав Клим, живе в іншому місті, і сім'я у неї благополучна.  Чому тут?  Як подруга вона хороша, але як дівчина була б занадто сором'язливою.  Грозний не здивувався б, коли б дізнався, що вона до цих пір незаймана.  Таких рідко зустрінеш на третьому курсі, але вона дуже схожа.

Зулі... Нещодавно в інституті, першокурсниця з якоїсь африканської країни.  Витончена, красива.  Але на екзотику не тягне.  Дівчина повинна бути своя, та, яка виросла на «Ну, заєць, постривай!»  і розуміє тебе з півслова, з пів погляду.

Залишилася Анжеліка.  Клим навіть оскому відчув, кинувши на неї короткий погляд.  Вона тут, звичайно, сама помітна.  І одягнена модно, і нафарбована яскраво, і фігурка гарна.  Груди – що треба!  Але.  Таку вертихвістку пошукати треба.  Сьогодні з одним, завтра з іншим, післязавтра з третім.  Безпринципна вона.  І нахабна.  Хоча...  Може, на одну ніч така і потрібна?