Роздiл 11

Плат

Прийде Амелія виконувати мою умову чи ні, хвилювало не тільки мене.

Деяких розумників аж розпирало від інтриги.

Мало мені Зака ​​з його приколами, тепер і близнюки приєдналися до команди «Кому пореготати над Платом». Після моєї появи дома з накладними бровами, брати відкрили стеження за моїми спробами приручити колюче дівчисько.

Тепер у нас так: я стежу за нею, а ці бовдури - за мною.

- Робити їй більше нема чого, чи що? Вчора затягнути у тебе вийшло. Але сьогодні тихоня сховається або втече, - посміхнувся Гордій, помічаючи мої нервові погляди по сторонах.

Це я так видивлявся, де ж злодійка. Чому ще не прибігла з важливим запрошенням?

- Привід у неї точно буде. Я навіть не сумніваюся, - подражнив я трійку підбурювачів.

- Ну-у... не знаю. Вчора я сумнівався, а раптом все-таки прийде. Хоча б для того, щоб нас обікрасти. Чим не привід?

Зак сьогодні не був настільки впевнений, але все одно мало вірив в мій план.

- Ось я буду сміятися, якщо Амелія плюне на всі твої умови. Аха-ха! - начебто він зараз не регоче на весь поверх, заливався Овсій. Довелося йому кулаком помахати перед носом.

На перерві зібралися всі разом і чекали мого провалу. Але нехай обламаються. Вже я-то знаю, що дрібну заразу сильно здивував. Сильніше і бути не може!

Брати з другом час даремно вирішили не втрачати. Швидко змовилися і посперечалися. Тепер на те, що я їх всіх разом в клуб відвезу і потім заберу на спорткарі. Хочуть з мене таксиста зробити, ось же гади такі.

Але якщо Амелія прийде і мене запросить, то сперечальники будуть мені допомагати, а не шкодити як зазвичай. От тільки… поки складно від них уявити користь, ну а раптом знадобляться? У всіх крутих сищиків помічники є, повинні і у мене бути.

І тут я помітив злодійку.

- А що я казав? Амелія не просто йде до мене, а біжить!

Все так і було. Вона мчала до мене по коридору в мішкуватій кофті з рюкзаком і синьою кулькою на ниточці. Пару разів врізалася в студентів і продовжувала бігти.

- Не схоже, що вона щаслива... - прокоментував Зак.

- Зараз Плата завалить на підлогу і зрадіє, - зареготав по моїх нервах Овсій.

Я взагалі не злякався. Що я дурень? У мені сили повно! Але про всяк випадок розставив ширше ноги, щоб точно не падати, не вистачало ще того.

- Ти що наробив? Навіщо ти ганьбиш мене?!

Ось так душевно ми і зустрілися.

З уточненням: дівчисько метала блискавки з очей, розмахувала кулею і виглядала приголомшеною. 

Ну я знав, що здивувати її зможу.

- Правильно! Так його!

- Та мало йому! Совісті ніякої немає!

Близнюки відразу почали на таксиста заробляти. Відмахнувся від них і дівчину подалі відтягнув.

- В чому справа, Амелія? Якщо хочеш запросити мене в їдальню, тоді я тебе слухаю.

Я навіть вухо підставив, нехай благати починає.

- Ти не виконав нашу умову. Замість того познущався. Наді мною сміялися однокурсники! А твоя леді Зло, ну це Тонька, ще більше тепер ненавидить.

Бррр... Струснув головою після цілої купи наїздів.

- Я Афродіту приніс до кабінету історії? Здивував тебе?

- Авжеж, здивував до нервового тику! - хмикнула розлючено.

- Значить, я виконав наш договір?

- Ні! Я чекала гіпсовий бюст, а не коробку цукерок з такою назвою, прив'язану до гелевої кульки з написом: Амелії від Афродіти.

Ну що за дівчисько? Зовсім не цінує старання. Це ж мені довелося все замовити, а потім непомітно занести на минулій перерві. Зак на дверях стояв, а близнюки дівчат на себе відволікали.

- Думаєш, я не хотів тобі бюст принести? Хотів! Ще й як хотів.

- А чого не приніс тоді? - запихкала вона і надула ображено губи, а я задивився на них, наче голодний і захотілося спробувати, які вони на вкус.

- Розумієш... там така справа... - на ходу почав вигадувати. - Звик я до гіпсового шматку. Як рідна мені стала грецька тітка. Нехай ще трохи побуде в мене, тоді і поверну.

Зітхнув важко при цьому і дуже намагався не іржати.

Насправді, я не міг їй повернути бюст ще з деяких причин. Сестра вухо ще не знайшла, а близнюки вирішили пожартувати і написали на лобі Афродіти «дівчина Плата». Але я вже спокійний, на куртках у братів тепер теж є написи. Мені Аріна допомогла такі зробити, щоб світилися в темряві.

- Плат, досить прикидатися!

Ось уже злючка недовірлива.

Окей, нехай буде по-іншому:

- Не думай, що ти мої вимоги переб'єш. Якщо сказав, що поверну, коли погодишся зустрічатися, так і буде. І не треба мене відволікати! Амелія, я чекаю твоє запрошення в їдальню.

- А якщо я не запрошу? Ти мене обманув і я тебе.

Хто б міг подумати, що тихоні такими зухвалими бувають…

- Ну не треба, не запрошуй. Буду тебе дивувати кожен день, а може й частіше. Кожен твій прихід на лекцію перетвориться в ризик. Що ж там мені Плат приготував? Раптом влаштував потоп, а можливо вибух? І підписав, що це для Амелії. Готова?

- Гірше придурка в житті не знала, - оцінила мої подвиги дівчисько.

- Мені теж ще не траплялися хитрі злодійки.

Вона зам'ялася в розгубленості. Помітно не палала бажанням знову отримувати мої подаруночки. А даремно, у мене вже кілька варіантів дозріло. Треба тільки замовити: банку дьогтю, клей, гармату...

- Я піду з тобою, - перервала мій план. - Але теж зі своєю умовою: більше до мене не наближайся. Я не вірю, що тобі подобаюся і не вірю твоїм обіцянкам. І взагалі, ти мені спокійно красти заважаєш.

- А міг би і допомагати!

- Плат, я все сказала.

- Ні-і, не все. Запрошуй, а то можу і передумати. Дивувати тебе мені теж сподобалось.

- Сходи зі мною в їдальню. Ось і запросила. - пробуркотіла таким тоном, наче запросила втопитися.

- Гмм... У мене взагалі не виникло бажання.

Махнув своїй банді сперечальників, щоб ближче підійшли.

Амелія при них склала разом долоньки і благально подивилася на мене, заволікаючи в синяву невинних очей.