Роздiл 6

Амелія

… Все-таки він дуже дивний.

Думалось мені зранку наступного дня.

Копи Степан і Вася всю дорогу до мого дому переконували, що хлопець запав на мене по самі помідори. Закохався він, бачте. І навіть дорікали, що не можна бути такою черствою і холодною. Теж мені фахівці відносин знайшлися.

Ось і де зараз нахабнючий мажор зі своєю закоханістю?

А він тут, прямо біля входу базікає з дружками і встигає студенткам посмішки посилати.

Ні, я не претендую. Боже збав! Просто мене він в упор не помітив. Я навіть спеціально уповільнила крок, але нічого не сталося дивного. Уля поквапила мене, і ми разом понеслися на пари.

- Та я сама вже не втямлю, чому Плат до тебе вчора чіплявся. Амі, зрозумій, що в будь-якому випадку від нього краще триматися подалі. Леді Зло тебе розірве за свого красунчика, - подруга, як і я, не змогла пояснити причину вчорашніх нападів, але вже зважувала мою долю.

- Слухай, а може він копів злякався? І вирішив відстати назавжди? - припустила я, не знаючи що й думати.

Ще вчора в спільники кликав, а вже сьогодні зробив порожнім місцем.

- Навряд чи... - задумливо насупилася Уля, - Плат не схожий на боязкого хлопчика. Може знайшов інші розваги або... або ще вигадає спосіб зустрітися з тобою.

- Оце вже дякую!

Цього ще мені бракувало. Я навіть закашлялася від такої перспективи.

Плат він же... він занадто для мене крутий, занадто привабливий і водиться з такими ж, навіть приклад є - Леді Зло. І куди мені до зростаючої зірки моделей Інстаграм? Вона щодня виглядає ідеально, веде свій канал і там сторіси знімає безперервно.

Не здивуюся, якщо я там у неї з'явилася з табличкою «Злодійка».

- Амі, тебе не зрозумієш. Лізе до тебе Плат, ти в паніку впадаєш. Відстав і не захотів привітатися, так місця собі не знаходиш.

- Хто? Я місця не знаходжу? - захотіла обуритися, але тільки розсмішила цим Улю.

- Ну не я ж, - підкреслила вона.

- Нічого я і не думаю про нього. І взагалі забула б! Всього лише хочу з'ясувати, коли він Афродіту на місце поверне. Навіщо взагалі вкрав? - сама не помітила, як підвищила голос. Однокурсники не ловити гав і тут же спрямували зацікавлені погляди.

Ми продовжили тихіше говорити, прикриваючись зошитами.

- Гаразд, припустимо, Плат взяв бюст друзів посмішити. Хтозна які у мажорів розваги. Навіщо Афродіта тобі? Мало своїх проблем?

- А йому навіщо? Мені потрібніше! Преподу з історії тим більше.

- Але як ми його змусимо ?!

- Давай разом виловимо гада і будемо вимагати повернути? - на підтвердження слів, я показала подрузі на порожній стіл без Афродіти і сумного історика поруч. - Купити заміну не зможу, всі гроші на адвокатів йдуть. І чому ми повинні мажора покривати?

Подруга відреагувала взагалі несподівано. Нічого близького до того, щоб: побігти і провчити нахабу, справедливість рулить, нашого історика в образу не дамо.

Замість усього - вона полізла обніматися, мало не плачучи.

- Як же я рада, як рада! Скільки намагалася тебе розбуркати, скільки всього робила і нічого не допомагало. Варто було зухвалому хлопцеві до тебе пристати і все. Сталося чудо! Моя Амі повернулася.

- Але у мене немає для радості причин, - ошелешено нагадала я, зовсім не вважаючи удачею знайомство з Платоном.

- Пашку випустять і буде знову все добре. Поки хоча б ожила. За два дні ти більше говорила мені про нашестя Плата, ніж всі твої слова за два тижні на інші теми, якщо порахувати.

Погоджуватися не хотілося, але довелося.

Тимчасове божевілля мажора викликало мене на нові емоції. Так старанно змогла в собі замкнутися, від усіх під панциром ховатися, але зірвалася через нестерпного хлопця, схильного до веселих розваг.

Заспокоювало тільки, що і я над ним розважалася, називаючи себе злодійкою. Хоч у чомусь ми квити, хі-хі.

От не хотіла, а глянула на леді Зло. Препод по історії відволікся на показ слайдів, а робота у Тоньки кипіла. З двох сторін їй махали підручниками подружки на волосся, створюючи ефект літаючих локонів, а красотуля посилала в екран свого телефону повітряні поцілунки. Для підписників вона цілком може зійти за добру і життєрадісну дівчину, я спробувала уявити себе на їхньому місці. А для Плата?

Леді Зло, ніби відчула мій погляд, і повернулася з незадоволеним обличчям. Потім зі своїми зміїними подружками схилили голови і почали перешіптуватися.

Довелося самій себе обсмикувати. Навіщо я думаю про них? Нехай обговорюють мене, скільки влізе в їх отруйні голови, а нахабний красавчик розважається далі, аби не наді мною.

Цілком себе заспокоїла, але ненадовго, як виявилося. На перерві я знову почала нервувати. Ми всього на кілька кроків від аудиторії відійшли, і знову побачила явище...

- Що він тут робить? Бачиш його?

- Ти про кого? - Уля покрутила головою, розглядаючи студентів.

- Гад кароокий, Ворон пронирливий, та ну Плат, хто ж ще, - уточнила вже по повній програмі.

- Ні. Не бачу.

- Пильніше подивися, - попросила я, показуючи очима направо, - Він стоїть біля другого вікна в сірому светрі.

Ні, я не вважаю себе істеричкою. Але чомусь пихата фізіономія старшокурсника сколихнула всередині пекучу злість. Леді Зло хоч у відкриту насміхається, а цьому гратися захотілося.

Ось піду зараз і вимагатиму при всіх Афродіту. Гірше мені не стане, куди вже більше. Але і він дізнається, як воно це...

- Амі, у тебе випадково температури немає? Здається, марення починається, - від планів помсти Уля відволікла.

Подруга приклала до мого лоба долоню і похитала головою. Я повернулася, показати їй, але там вже стояли дівчата з нашої групи. Від Плата і сліду не залишилось. Пару хвилин тому ж там був!

Просто вже звикла всіх оглядати останнім часом, бути постійно напоготові. Плата я точно помітила, і згадалися слова Улі, що може ще знайде. Але чому вирішила, що до мене? Мабуть, нерви здали, того й гляди, зовсім звихнуся.