Глава 7

Спала я до десятої дня та прокидатися після тяжкого дня взагалі не хочеться. Вмившись беру телефон та замовляю доставку гарячої їжі. Через п'ятнадцять хвилин курєр стояв біля дверей квартири. Пообідавши іду одягатися мені всеодно потрібно іти в університет завтра а значить сьогодні я можу відпочити добре.

Чи справді Захар перевів мені гроші тільки через те щоб я вийшла заміж за нього? Чи є якась інша причина? Невже буває любов із першого погляду? Тьху. Прощо я думаю яка любов? Тоня ти серйозно думаєш що в тебе хтось закохається у сироту?

Після таких думак можна зійти зрозуму. Голова ніяк не варить. Тому я іду спати.

Сон:

Ідучи по великій та дуже знайомій дорозі бачу багато машин і дві машини перевернулися. Там стоїть жінка молода дуже схожа на мене і чоловік...

  — Тонічка. Донечко Іди до мами і тата. Ходи не бійся. Ходи, ходи.

  — Доню ходи я твоя мама.

Сльози заполонили очі. Невже моя.

  — Мама...

Жінка стоїть а мене наче вітром несе назад. Я намагаюся бігти до неї але нічого невиходить. І чую якісь інші голоси.

  — Антоніна, Антоніна ви мене чуєте...

  — Здаться вона прийшла в себе... 

Ледве відкриваю очі і розумію що я в лікарні. Стоп? Що я тут забула? Я чітко пам'ятаю що лягала спати дома. Це що прикол.

  — Де...я...

Чорт що з моїм голосом...і горно наче туди щось запгали.

  — Ви в лікар. На вас напав вбивця добре що пан Захар вчасно прийшов. Нажаль він теж зараз в лікар але в нього не таке критичне становище.

Захар мене врятував...