Розділ 7

Я прокинулась з жахливим головним болем. Боляче було навіть відкривати очі, довелось насилу змусити себе підвестись з ліжка і піти на кухню в пошуках аспірину. Ідучи коридором, я зіткнулась із Інною, яка була незадоволена мною ще з учора. Схоже, їй потрібно було ще щось сказати, окрім того, щоб «буравити» мене очима.

— Довго ти будеш псувати настрій батькам? — Інна йшла слідом і думала, що це вдала ідея — «робити нерви» своїй молодшій сестрі з самого ранку.

— Якщо ти не збираєшся допомогти мені з пошуком пігулок — йди повз. Я не маю ні сил, ні бажання це вислуховувати.

Я не могла широко розплющити очі через біль, тому не бачила реакції сестри. Але вона все ж таки дістала з верхньої шухляди аспірин і передала його мені разом зі склянкою води.

— Якби не бачила тебе вчора, подумала б, що в тебе похмілля.

— Гірше — відповіла я, намагаючись зайвий раз не піднімати голови, — в мене зʼявився навʼязливий хлопець. І він дуже добре псує мої плани і настрій.

Сестра навіть не приховувала здивування.

— Хто цей монстр? Ти знайшла собі гідну «партію»? — вона розсміялася і ввімкнула кавоварку в очікуванні продовження.

— Син декана. Влад Пилипчук. Він ходить за мною з мого дня народження і зараз вкрав мої документи з приймальної комісії. Так просто не віддасть і незрозуміло, що йому треба. — Я випила всю рідину зі склянки і сіла, немов мала дитина, бовтаючи ногами в повітрі.

Інна слухала уважно і не перебивала.

— Я нічого не зробила, окрім як віддала рушник його батьку. Він побачив мене в Jelly, якраз після того, як ти розізлилась на мене. Був там зі своєю подружкою і я ляпнула в гніві їй, що треба краще дивитись, у що вдягнута і з ким гуляєш. Я навіть не одразу зрозуміла, з ким вона була.

Інна почала сміятись, але нічого не сказала. Тільки сіла навпроти з чашкою еспресо і шматком торта, який залишився з мого дня народження.

— Нащо ти їси зранку таку калорійну їжу? — я підвела на неї втомлений погляд, але сестра не стала пояснювати і попросила не відволікатись.

— Не знаю, що ще додати, він просто ходить десь поруч. А вчора взагалі я побачила його під підʼїздом. З моїми викраденими документами на вступ. Він навіть про Марка знає і сказав, що додасть до тих конспектів, що я в нього забрала, ще деякі.

— І все це… — Інна допомагала сказати те, що вкрай важко було озвучити.

— І все це задля того, аби для батька і подружки ми стали парою. «Позбутись Христини і не зганьбитися перед татком» — я спробувала стати схожою на нього, говорячи це.
— Невідомо, що в нього на умі, більше схоже, що він бреше і я його нова іграшка для гарного настрою.

— У вас побачення сьогодні?

— Приїде за годину. Мені треба привести себе до ладу і ще… — я трішки затрималась, вставши перед сестрою, — я поверну рушник бабусі. Вже навіть людину знайшла, яка зробить схожий. Щойно потраплю до НУУ, зроблю обмін.

— Мія, я знаю, що ти доросла і все таке, але будь обережна і відписуй мені інколи, як у тебе справи. Якщо він настільки сильно любить грати з людьми, як ти, є ймовірність, що від нього можуть бути проблеми. Давай їх уникнемо.

Я дивилася на сестру і була рада, що розповіла їй про це. Мені не потрібна її допомога, але в цій сімʼї саме вона слухає. Сварить — теж.

— Обовʼязково. Але не хвилюйся, він не дуже схожий на мене, тільки прикидається. — Я посміхнулась і пішла у ванну.

Як би мені не хотілося витрачати час на макіяж і тому подібне, але сідати в Audi бозна в чому не можна. І якщо я дійсно маю вдавати його подругу, я не можу дозволити собі виглядати скромно.

Влад був із тих хлопців, у яких за розкладом фітнес-тренер, майстер манікюру і стиліст. Я спочатку думала, що цей образ суто для соцмереж, але впевнилась у своїй неправоті ще вчора. Він дуже «зациклений» на собі.

Дарма Інна переймається, через нього зараз складається враження, що єдина загроза, яку він може становити — змусити подивитись всю його галерею в телефоні. Я впевнена, що вона на дев’яносто відсотків складається з «селфі». Може, він гей і я йому потрібна як алібі?

Я якраз подумала, що це означає, що чіплятись до мене не будуть, як почула дзвінок телефону.

— Я вже підʼїхав. Довго ще? — нетерплячим голосом запитав він.

— Ти з пʼятої ранку чекаєш на мене? Я не казала, що погоджусь. Сам сказав: «подумай».

— О пʼятій я тільки приповз додому. Давай виходь, батько за півгодини буде у Відні. — Влад позіхав у слухавку.

— Чекай ще пʼятнадцять хвилин. Не влаштовує — їдь далі.

Я поклала телефон і неспішно пішла обирати одяг. Мені дуже не хотілось справляти враження дівчини Влада. Не схожий він на хлопця, якому цікаві серйозні стосунки. І скоріше за все, на мене причеплять «ярмо» його нової несерйозної інтрижки.
Імовірно, всі його дівчата схожі одна на одну. Я пригадала, як виглядала Христина і поморщилась. Одразу захотілось вдягти довгий твідовий бабусин костюм. Аби тільки не мати нічого спільного з його колишніми.

Звичайно, замість цього я обрала шовковий білий топ, класичні брюки і класичний жакет. Доповнила образ своїм намистом Swarovski і взула підбори на довгій шпильці.

— Ось так, — із задоволенням оглянула я себе в дзеркалі в повний зріст. Я виглядаю достатньо привабливо, проте не вульгарно.

Коли вийшла на вулицю, Влад вже очікував на мене. Він був одягнутий у біле поло, білі брюки і лофери. Як з Pinterest-дошки «Old Money».

— Я вперше так довго чекаю на дівчину, — обурився він, відчиняючи переді мною двері машини.

— А я вперше погоджуюсь на подібні стосунки, — відповідь прозвучала вкрай докірливо.