10

Спалах сріблястого пилу миттєво розсіявся, але замість звичних стін дідового гаража, запаху мастила та пильних полиць, п'ятірка студентів відчула... гарячий подих справжнього тропічного сонця. Під їхніми ногами був не бетон, а дрібний, білий, наче цукрова пудра, пісок. Навколо шуміли бірюзові хвилі, а в чистому синьому небі голосно кричали морські чайки.

Магічний порошок капітана Джека спрацював із невеликою похибкою, але саме так, як вони мріяли цілий рік: чуваки нарешті опинилися в Маямі!

Всі образи, втома від відер та швабр і страх перед відьмою миттєво зникли. Студенти шалено раділи такій події, стрибали від щастя та обіймалися прямо на узбережжі Флориди. Навіть старий дідів мопед, який власне і був основою машини часу, якимось дивом матеріалізувався поруч, міцно загрузнувши колесами в піску. Тепер цей іржавий двоколісний монстр став для них не просто купою брухту, а справжнім символом найбільшої пригоди в їхньому житті.

Тільки Богдану спершу стало трохи шкода, що більша частина його геніального винаходу — квантовий акумулятор та мідні випромінювачі — залишилися там, у Карибському басейні XVIII століття. Проте, подивившись на своїх щасливих і живих друзів, технолог посміхнувся. Він раз і назавжди зрозумів головний урок: із часом краще не гратися, адже наука має служити людям, а не створювати небезпечні часові петлі.

— Нарешті! Ми в Маямі! — на все узбережжя закричав Назар, кидаючи свій рюкзак на пісок. — Давайте швидко скупнемося, поки сонце не сіло! Дівчата, діставайте купальники!

Орися та Леся, радісно верещачи, одразу побігли до своїх сумок, які дивом перенеслися разом із ними, щоб швидше переодягнутися в яскраве пляжне вбрання. Назар, Тарас і Богдан уже за секунду з розгону залетіли в теплу океанську воду, здіймаючи хмари бризок. Дівчата невдовзі приєдналися до них, і вся компанія весело борсалася у хвилях, нарешті насолоджуючись заслуженим відпочинком.

Раптом Богдан, який вийшов на берег обтруситися від піску, застиг на місці. Прямо біля старого мопеда повітря раптом затремтіло, заіскрилося знайомим блакитним світлом, і простір розірвав потужний енергетичний сплеск. Машина часу повернулася! І вона повернулася не одна...

З вихору світла на пляж Маямі впевненою ходою вийшов ніхто інший, як... капітан Джек у своєму повному піратському обмундируванні, з трикуткою на голові та з широкою посмішкою на вустах!

— Хлопці! Дівчата! Дивіться! Капітан Джек прийшов! — щосили закричав шокований Богдан, тицяючи пальцем у бік берега.

Уся компанія завмерла в німому шоці, дивлячись на легендарного пірата посеред сучасного цивілізованого пляжу Маямі, де повз них якраз проходили здивовані туристи з коктейлями. Навіщо капітану Джеку знадобилося повертатися і перетинати століття?

Джек, поправивши свій кривий кортик, гучно закричав на весь пляж, мружачись від яскравого сонця Флориди:

— Ей, мандрівники! Ви забули на моєму кораблі оцю вашу дивну залізну машину, яка ледь не спалила мені палубу! Вона почала світитися, і я вирішив повернути її вам. Ну... і ми з Ізабеллою подумали: а чому б нам не прийти до вас у гості через цей ваш апарат? Ви ж не проти?!

У цей момент з-за спини капітана вийшла прекрасна, освіжіла Ізабелла. На ній уже не було брудної весільної сукні — вона встигла переодягнутися в легкий світлий сарафан, і її очі світилися захватом від виду сучасного світу.

Побачивши кохану капітана, Орися та Леся першими вискочили з води і почали голосно кричати й махати руками:

— Ізабелло! Клас! Давай швидше до нас! Переодягайся і бігом купатися, тут вода — просто казка!

Ізабелла, не чекаючи особливих запрошень, зі сміхом скинула туфлі й побігла до дівчат, миттєво приєднавшись до їхніх веселих дівочих розмов та купання в океані. Дівчата одразу взяли її під свою опіку, показуючи, що таке справжні сучасні літні канікули.

Тим часом капітан Джек підійшов до хлопців. Тарас, Назар та Богдан витягли пірата з його важкого камзола, дали йому сонцезахисні окуляри й сіли прямо на піску. Хлопці наввипередки почали розкуто розповідати Джеку про сучасний світ: про інтернет, смартфони, автомобілі та про те, як працює електрика, яку Богдан так завзято намагався пояснити піратам на кораблі. Джек слухав їх із роззявленим ротом, щиро дивуючись кожному слову і зрідка прикладався до баночки холодної газировки, яку йому протягнув Назар.

Ось так несподівано й весело закінчилася ця шалена пригода. Історія довела: навіть люди з абсолютно різних світів, епох та століть можуть об'єднатися, стати справжніми вірними друзями і перемогти будь-яке зло, якщо з одного боку є геніальний студент-технолог з КПІ, а з іншого — відважний і шляхетний капітан із середньовіччя.

КІНЕЦЬ