9

Поки в джунглях Назар із шаблею наголо мчав на порятунок Орисі від гігантської м’ятної жаби, на узбережжі Острова Скелетів розгорталася вирішальна битва епох. Відьма Скарлетт, розлючена втратою своєї армії перевертнів, яка під дією магнітного поля Богдана пішла на дно, почала збирати навколо себе всю залишкову темну енергію острова. Простір навколо неї викривлявся, а повітря стало настільки густим і гарячим, що пірати з команди Джека просто падали на коліна. Вони були абсолютно безсилі перед цією первісною відьомською люттю. Суворі морські вовки злякалися цієї страшної чорної магії, розуміючи, що Скарлетт готова висмоктати життя з кожного, аби лише завершити свій кривавий ритуал і використати бідну Ізабеллу.

Але відьма не врахувала одного — української інженерної думки. Богдан разом із капітаном Джеком, який уже повернувся з печери, гарячково налаштовували свій фінальний козир. Капітан своїми могутніми руками допомагав тримати важкі мідні трубки та залізні основи, поки Богдан з'єднував останні контакти квантового акумулятора, викручуючи потужність на максимум.

— Капітане, тримайте цей кабель! Зараз ми влаштуємо їй повне заземлення! — кричав Богдан, витираючи піт з обличчя. — Перенаправляю весь енергетичний потенціал через ваш амулет! Нам потрібен один точний удар!

Перемога була зовсім близько. Богдан привів у повну бойову готовність своє диво-знаряддя. Вони з капітаном Джеком одночасно замкнули пусковий ланцюг і направили розтруб суднового випромінювача прямо на Скарлетт.

— Отримуй квантову фізику, стара карга! — заволав Богдан.

З ув'язненого апарату вирвався сліпучий, неймовірно потужний розряд чистої плазмової електрики. Біла блискавка з громовим тріском влучила прямо в центр відьомського захисного поля. Скарлетт дико, пронизливо закричала, її магічні сили спалахнули яскравим зеленим полум'ям, і в ту ж мить під дією високої напруги вона просто зникла, розчиняючись у повітрі разом зі своїм прокляттям. Острів затих.

Капітан Джек кілька секунд просто не вірив власним очам. Сучасне дивне пристосування, зібране з металолому підлітком із майбутнього, перемогло прадавнє демонічне чаклунство! Джек щиро, гучно засміявся на весь берег, з усього маху влупив Богдана по спині своєю важкою долонею і закричав на всю палубу:

— Ось він! Ось наш геніальний чаклун! Хвала тобі, хлопче!

Уся команда піратів вибухнула радісними криками. Друзі Богдана, які якраз повернулися з хащів — захеканий, але гордий Назар, який таки відбив Орисю у гігантської жаби, та сама Орися, яка тепер вдячно тулилася до свого рятівника, — підхопили Богдана і почали обіймати. А Леся, навіть у цей шалений момент, встигала гарячково записувати все, що відбувається, у свій блокнот, фіксуючи кожну емоцію цієї неймовірної перемоги.

Коли все нарешті закінчилося і небезпека відступила, Леся поспішила до Ізабелли, яка лежала в капітанській каюті на м'яких подушках. Дівчина тремтячими руками передала їй сік тих самих соковитих тропічних рослин, які вони встигли зібрати. Цілюща волога миттєво повернула Ізабеллі сили. Вона сіла, і Леся, примостившись поруч, почала показувати їй свій блокнот. Разом із Ізабеллою вони почали робити нові записи про все, що довелося пережити, і про те, як наука майбутнього врятувала любов.

Незабаром до каюти тихо зайшов капітан Джек. Побачивши його, Леся тактовно посміхнулася, закрила свій щоденник і залишила закоханих наодинці, тихенько причинивши за собою двері.

Джек підійшов до ліжка, присів поруч із нареченою і ніжно, обережно погладив її бліду, але вже теплу щоку.

— Я так боявся втратити тебе, моя прекрасна Ізабелло, — прошепотів він, і в його очах, які зазвичай бачили лише шторми та кров, блиснули сльози щирої ніжності.

Ізабелла, яка помітно освіжіла завдяки чудодійним лікам нових друзів, лагідно посміхнулася, перехопила його руку і міцно притиснула до своїх губ.

— Все добре, мій капітане. Добре, що ти не згодував цих дивних підлітків акулам, як збирався спочатку, — з легкою іронією промовила вона. — Вони такі незвичайні... Вони врятували мене і допомогли тобі, незважаючи на те, що ви з абсолютно різних світів і часів.

Джек весело розсміявся, згадуючи свою першу зустріч із п'ятіркою у воді.

— Та я й не збирався їх згодовувати! Це так, для профілактики... Вони виявилися тими, хто зміг повернути мені моє життя — тебе. Ну що ж, кохана, усім чортам на зло... влаштуємо наше весілля прямо зараз! Ізабелла радісно обійняла його за шию. Вона так довго чекала цього моменту, і тепер, коли все страшне було позаду, вона нарешті була готова вимовити свої шлюбні обітниці під чистим небом Карибів.

Уже за годину на палубі «The Black Pearl» гриміла весела музика, скрипки та флейти піратів вигравали швидкі мотиви, а вино і рум лилися рікою. Студенти на повну святкували свою перемогу, весело танцюючи разом із розбійниками. Вони в один голос вихваляли Богдана, підкидаючи сором’язливого технолога догори: «Бодя — ти бог фізики! КПІ рулить!». Але попри всю радість, у головах друзів крутилася одна головна думка: як їм тепер повертатися додому, адже квантовий акумулятор машини часу був повністю розряджений під час фінального пострілу?

Саме в цей момент до них підійшов сам капітан Джек, тримаючи під руку сяючу від щастя Ізабеллу в її білій сукні.

— Я обіцяв, що поверну вас додому, якщо ви допоможете мені, — серйозно сказав Джек. — Ви повернули мені мою кохану, і пірати завжди тримають своє слово.

Ізабелла у своїй весільній сукні зі сльозами радості на очах міцно обійняла кожного зі студентів по черзі.

— Я ніколи, чуєте, ніколи не забуду, що ви врятували мене і допомогли моєму чоловікові. Ви назавжди в наших серцях, друзі з майбутнього, — гаряче прошепотіла вона.

Потім Джек дістав невеликий шкіряний мішечок із дивним сріблястим порошком — магічним артефактом, який йому колись давно довелося виміняти на свій перший навігаційний компас саме на випадок, якщо знадобиться відкрити шлях додому. Капітан набрав повну жменю цього блискучого пилу, підняв руку над головами п’ятірки студентів і голосно, з глибокою повагою в голосі, крикнув на всю палубу: — Прощавайте, друзі! Нехай ваш час буде до вас прихильним!