6

Шторм відступив так само раптово, як і з’явився, залишивши після себе лише легке погойдування хвиль та солоний запах озону в повітрі. Корабель «The Black Pearl» повільно дрейфував у безпечній зоні, за кілька миль від похмурих скель острова, даючи команді короткий перепочинок перед вирішальною битвою. Скинувши з себе заціпеніння та смертельний страх перед чарами відьми Скарлетт, пірати влаштували на палубі справжнє стихійне свято на честь першої великої перемоги над нечистю.

Важкі дерев'яні бочки з колоніальним ромом були витягнуті з трюму за лічені хвилини. Натовп суворих морських розбійників, які ще пів години тому прощалися з життям, тепер голосно реготав, кричав і підкидав догори свої трикутки. П'ятірка українських студентів миттєво опинилася в центрі загальної уваги. Назара та Тараса пірати з криками поваги плескали по плечах, ледь не збиваючи з ніг, а Року особисто притягнув для дівчат чисті перевернуті ящики, щоб вони могли присісти після пережитого жаху.

Поки на одному кінці палуби розбійники ділилися враженнями від побаченого «білого променя», Назар, Тарас та Орися сиділи біля борту в оточенні кількох канонірів та матросів. Алкоголь розв'язав язики, і студенти, розслабившись після шаленого викиду адреналіну, почали емоційно розповідати здивованим піратам про своє сучасне життя у далекому двадцять першому столітті.

— Та я вам кажу! — розмахував руками Назар, намагаючись перекричати загальний гамір. — Ніяких вітрил! Величезні залізні птахи, ми називаємо їх літаками, підіймаються вище за хмари! Сідаєш у таке крісло, дві години — і ти на іншому кінці світу. Ми з друзями саме на такому летіли. Наша головна мрія була — Маямі! О, ви навіть не уявляєте, що це за місце! Там пісок білий, як цукор, хмарочоси заввишки до самого неба, скрізь вогні, музика з кожного кутка, а красиві дівчата ходять у таких купальниках, що у вашого боцмана очі б повилазили! Ми цілий рік спину гнули на навчанні, щоб туди потрапити!

Орися, крутячи в руках порожній глиняний кухоль, сумно зітхнула й додала: — Ага, мріяли про коктейлі біля басейну та нічні клуби... А замість цього я отримала відерце з гнилою водою і перспективу стати обідом для акул. Але Маямі — це рай, чесно. Там тепло, сонце і повна свобода.

Капітан Джек сидів трохи осторонь, на великому дерев'яному кнехті, тримаючи в руках свій срібний амулет. Він уважно слухав дивовижні розповіді чужинців про «літаючі кораблі» та «залізні будинки». Його суворе обличчя зрідка освітлювала легка зацікавленість, адже історії цих кмітливих підлітків звужали для нього кордони всесвіту. Але попри всю дивність їхніх слів, на самій глибині його пораненої душі жила зовсім інша думка. Його серце невтішно тужило за коханою Ізабеллою. Він дивився на темний силует Острова Скелетів, і в його очах відбивався біль: його наречена зараз була в полоні відьми, знесилена, можливо, налякана, і кожен втрачений на святкування час наближав її до смерті. Джек відчував себе безсилим, попри свою капітанську владу.

Помітивши цей важкий, сумний погляд, Леся відсунулася від галасливої компанії. Вона витягла свій невіддільний блокнот, у якому під час шторму гарячково робила нотатки, і несміливо підійшла до капітана. Її творча, чутлива натура письменниці Торії Ліри підказала, що зараз Джеку потрібні не технічні розповіді, а душевна підтримка.

— Капітане Джеку... — тихо покликала Леся, привертаючи його увагу. — Я бачу, як вам важко. Поки всі святкують, ви думаєте про неї. Я... я занотувала дещо в свій щоденник під час нашої подорожі. Це вірш про ваш подвиг і вашу любов до Ізабелли. Дозвольте, я зачитаю?

Джек повільно підвів голову і мовчки кивнув, дозволяючи дівчині говорити. Леся розправила аркуш і почала читати рядки, вкладаючи в них усю пристрасть і віру в перемогу:

Крізь чорний вихор, крізь прокляті води, Де відьма Скарлетт засіває страх, Іде корабель проти волі долі, І віра в серці сяє ув очах.

Нехай ревуть розлючені перевертні, І місяць повний підіймає крик, Твоя Ізабелла знає, що ти смертний, Але твій дух підкорюватись не звик.

Ти кров'ю клявся повернути долю, Розірвеш ланцюги і спалиш зло, Вона чекає, сповнена надії, Щоб ваше щастя знову розцвіло...

Коли Леся закінчила, на кілька секунд навколо капітана запанувала тиша. Джек дивився на дівчину з глибоким здивуванням. Ці прості, але щирі слова про те, що його наречена вірить у нього і не здається, проросли в його серці новою, незламною силою. Напруга в його плечах зникла, поступившись місцем холодній, залізній рішучості. Він сховав амулет і міцно стиснув кулак — тепер він точно знав, що вирве кохану з лап будь-якої нечисті.

Тим часом на іншому боці палуби Богдан влаштував власне шоу. Навколо нього зібралася добра половина команди, включаючи велетня Року. Наш геніальний технолог з КПІ, розпалений успіхом свого винаходу, активно розмахував шматком мідного дроту і на пальцях пояснював піратам базові закони електродинаміки.

— Та зрозумійте ви, дикі люди! — повчав Богдан, тицяючи пальцем у схему, намальовану вугіллям прямо на дерев'яній кришці бочки. — Магія вашої відьми — це не чорти з рогами! Це звичайне низькочастотне поле! А срібло капітана спрацювало як ідеальний заземлювач, бо воно має мінімальний опір. Наступного разу, якщо ми додамо сюди більше селітри й створимо спрямований електромагнітний резонанс, ми цю Скарлетт взагалі на атоми розщепимо! Зрозуміли? Е-лек-три-ка!

Пірати слухали його з роззявленими ротами, боязко косячись на мідну трубку, наче на святу реліквію. Року поважно кивав головою, роблячи вигляд, що все зрозумів, хоча в голові у нього крутилося лише одне: ці дивні діти з майбутнього володіють силою, яка сильніша за всі гармати Карибського моря.

Ніч остаточно спустилася на океан, і поки команда веселилася, п'ятірка друзів, переглянувшись, зрозуміла: перший крок зроблено. Попереду був Острів Скелетів, але тепер вони були готові до бою.