4

Поки на борту корабля «The Black Pearl» п’ятірка українських студентів гарячково намагалася придумати хоч якийсь механізм, здатний протистояти чорній магії, за сотні морських миль звідти, на проклятому Острові Скелетів, час спливав із невблаганною, смертоносною швидкістю.

Цей острів недарма лякав навіть найдосвідченіших капітанів Карибського басейну. Гострі чорні скелі, схожі на гнилі ікла, стирчали з води, а над самою сушею вічно висів густий, сизий туман, крізь який заледве пробивалося сонячне світло. У самому серці цього похмурого місця, в глибокій печері, де зі стелі капала крижана вода, панувала відьма Скарлетт. Вона була втіленням нічного жаху: її очі світилися голодним зеленим вогнем, а пальці з довгими чорними нігтями безперестанку перебирали сухі людські кістки.

Прямо посеред печери, прив’язана товстими мотузками до кам’яного стовпа, стояла бідна, юна й неймовірно красива дівчина. Їй було всього вісімнадцять років. Це була Ізабелла — наречена капітана Джека. На ній усе ще було те саме біле, ніжне й просте весільне плаття, в якому вона сподівалася знайти своє щастя.

Історія Ізабелли була гідна найкращих романів, які Леся зазвичай занотовувала у свій блокнот. Будучи рідною донькою багатого й суворого губернатора острова Ямайка, дівчина не захотіла підкоритися волі батька й вийти заміж за старого розбещеного аристократа. Вона закохалася в зухвалого, але шляхетного капітана Джека й відважно сбежала з дому прямо вночі. Весільна церемонія мала відбутися таємно, прямо на борту піратського корабля, під шум хвиль і крики чайок. Джек та Ізабелла стояли перед судновим священиком, вони вже трималися за руки, готові вимовити свої обітниці, коли небо раптово почорніло. На палубу знявся заклятий чорний вихор, і з цього туману з’явилася відьма Скарлетт. Вона викрала дівчину прямо з-під вінця, залишивши поранену команду й розбитого горем капітана. Тієї ж ночі Джек зробив глибокий поріз на долоні, притиснув її до серця і поклявся своєю кров’ю знайти кохану, помститися відьмі або згинути в морі, але знайти спосіб перемогти цю нечисть.

Зараз Ізабелла, знесилена й налякана, ледь трималася на ногах. Мотузки боляче впивалися в її тендітні плечі, але вона не плакала. Вона молилася. Дивлячись на темне склепіння печери, дівчина шепотіла лише одне ім'я, щиро вірячи, що Джек переверне весь океан, але прийде і врятує її.

Раптом із темних кутків печери почулося моторошне гарчання. До полонянки почали наближатися дивні, жахливі істоти. Це були інші пірати — заклята частина команди Скарлетт, які через чорне чаклунство втратили людську подобу й уміли перетворюватися на хижих звірів. Вони переступали з лапи на лапу, випускаючи пазурі, їхні вовчі та тигрячі пащі стікали слиною.

— Крові... Нам потрібна її кров! — прохрипів один із перевертнів, підходячи майже впритул до Ізабелли й обнюхуючи поділ її білої сукні. — Лише кров чистої дівчини, доньки губернатора, зніме з нас це закляття! Ми знову хочемо стати людьми, ходити по землі й відчувати смак рому, а не сирого м'яса! Відьмо, дозволь нам узяти її зараз!

Скарлетт зневажливо реготнула, помішуючи великим дерев'яним черпаком у величезному мідному казані, де кипіло, пузирилося й пахло сіркою зелене вариво. Вона вже готувала своє фінальне зілля.

— Стуліть пащі, пси! — гаркнула відьма, і перевертні слухняно притиснули вуха до голів. — Потрібно почекати до завтрашньої ночі. Коли повний місяць увійде в зеніт і почне спадати, її кров матиме найбільшу силу. Тоді ви отримаєте своє людське забарвлення, а я — абсолютну владу над Карибами! А поки — стережіть її! якщо капітанець Джек наважиться припливти сюди, він знайде тут лише свою смерть.

У цей самий час на борту «The Black Pearl» у напівтемному трюмі кипіла зовсім інша магія — магія української інженерної думки. Студенти, яким так не пощастило опинитися у вісімнадцятому столітті замість сонячного Маямі, зрозуміли: сльозами та панікою тут не допоможеш. Потрібно діяти.

Капітан Джек, дізнавшись від Лесі, що хлопці мають «технологічні знання», вивалив перед ними весь свій магічний та військовий хлам: зламані навігаційні прилади, порох, селітру, мідні трубки від перегінного куба, кілька шматків магнітної руди та старі алхімічні книги, які він відібрав у іспанських монахів.

Богдан, забувши про втому, сидів прямо на підлозі, розклавши навколо себе цей мотлох. На його носі знову красувалися захисні окуляри, а в руках замість паяльника, який залишився в машині часу, він тримав розпечений на свічці залізний цвях.

— Так, народ, слухайте сюди, — швидко заговорив Богдан, витираючи піт із лоба. — Магія цієї відьми, судячи з описів у книгах Джека — це електромагнітні коливання низької частоти, які впливають на психіку та органічні клітини перевертнів. Нам не потрібні чарівні палички. Нам потрібна фізика! З цієї мідної трубки, магнітної руди та залишків акумулятора моєї машини часу я зберу спрямований імпульсний випромінювач! Простіше кажучи — шокер-глушилку для магії!

— Бодю, ти впевнений, що це спрацює проти відьми, яка викликає шторми? — з сумнівом запитав Назар, який усе ще потирав руку після сутички з Року.

— У теорії — на сто відсотків! — оптимістично заявив технолог. — Коли Скарлетт почне чаклувати, наш імпульс створить коротке замикання в її «магічному полі». Її просто вирубить струмом, а перевертні від високої частоти втратять орієнтацію і розбіжаться, як налякані коти!

Тарас у цей час допомагав Богдану зачищати мідний дріт за допомогою піратського кортика, а Орися, змирившись зі своєю долею, обережно тримала дзеркальце, щоб відбивати світло свічки прямо на схему, яку креслив Богдан. Леся ж сиділа поруч, швидко занотовуючи все у свій блокнот: «Ми створюємо зброю проти відьми з гівна та паличок вісімнадцятого століття. Якщо ми виживемо, КПІ поставить Богдану пам'ятник...»

— Головне — встигнути до завтрашньої ночі, — тихо сказала Леся, згадавши сумні очі капітана Джека. — Ізабелла чекає на допомогу, і якщо ми не встигнемо, ця Скарлетт знищить і її, і нас.