3

Трюм зустрів друзів гнилим запахом сирості та повною темрявою, але капітан Джек не збирався тримати їх під замком занадто довго. Робота на піратському кораблі «The Black Pearl» знаходилася для кожного, а безкоштовні пасажири розбійникам були не потрібні. Уже за годину важкий дерев'яний люк із гуркотом відчинився, і сонячне світло боляче вдарило по очах студентів.

Кремезний, зубатий пірат на ім'я Року, який до цього так вправно в’язав їх канатами, брутально виштовхав усю п’ятірку назад на палубу. Перед ними з глухим стукотом упали п’ять важких дерев’яних відер із каламутною морською водою та старі, розпатлані швабри, що більше нагадували жмути сухої трави на палицях.

— Ось вам ваша магія на сьогодні, чаклуни недороблені! — вискалився пірат, демонструючи свої гострі, жовтуваті ікла. — Капітан дав чіткий наказ: драїти палубу до блиску! Приберіть усе до останньої тріски, інакше до вечора я особисто згодую вас акулам! Вони якраз плывуть за кормою і чекають на свіже м'ясо!

Орися подивилася на брудну швабру, потім на калюжу перед собою, і її обличчя спотворилося від щирого жаху та огиди. Вона з силою кинула швабру назад на дерев'яний пол, так що брудні бризки розлетілися врізнобіч.

— Та ви що, знущаєтеся?! — обурено вигукнула вона, тупнувши ногою. — Які швабри?! Який бруд?! Ви взагалі бачили мої нігті?! Як я з цим манікюром буду терти ваші гнилі дошки?! Я за нього в салоні такі гроші віддала перед вильотом! Покличте сюди свого капітана, це якесь дикунство!

Команда піратів, яка крутилася поруч біля гарматної палуби, вмить затихла. Морські розбійники почали повільно загортати рукави, а на їхніх обличчях з’явилися хижі, злісні посмішки. Вони не звикли, щоб якась дівчина у дивних коротких шортах вказувала їм, що робити на їхньому ж кораблі. Року зробив крок уперед, загрозливо поклавши руку на руків’я кривого ножа.

Назар, який до цього мовчки страждав через відсутність зв’язку, раптом підвівся. У ньому прокинувся той самий хлопець із паралельного класу, який завжди був готовий заступитися за дівчат своєї компанії. Не роздумуючи про наслідки, Назар закрив Орисю собою і з кулаками кинувся на велетенського пірата, замахуючись для удару. Орисі в цю хвилину стало неймовірно приємно. Її серце йокнуло: попри весь страх, вчинок друга, який без вагань пішов захищати її проти озброєного головоріза, виглядав по-справжньому мужньо та шляхетно.

Проте сили були нерівними. Року навіть не здригнувся. Зі швидкістю, нетиповою для його масивної статури, він перехопив руку Назара, викрутив її за спину і одним різким рухом притиснув хлопця до палуби, вихопивши свій довгий, гострий меч. Сталеве лезо холодно блиснуло під сонцем прямо біля горла Назара, чітко показуючи, де саме його місце на цьому кораблі — на колінах і без жодного права на протест.

— Назаре! Ні! — злякано крикнув Тарас, кидаючись на допомогу, але зупиняючись за крок від леза. Як староста, він розумів, що один зайвий рух — і їхня подорож закінчиться трагедією. — Назаре, стій, не рипайся! Панове, будь ласка, ми все зробимо! Назар просто погарячкував!

— Будь ласка, не чіпайте його! Ми будемо прибирати! — зі сльозами на очах почала благати Леся, хапаючи з підлоги першу ліпшу швабру.

Побачивши, що чужинці зламалися, Року задоволено хмикнув, прибрав меч і штовхнув Назара вбік. Компанія миттєво замовкла. Усвідомивши всю суворість ситуації, Орися, схлипуючи, нарешті підняла свою швабру. Друзі взялися за важку, принизливу роботу, розмазуючи брудну воду по старому дереву.

Але злість та образа вимагали виходу, і вся вона раптово обрушилася на Богдана, який тер палубу поруч, бурмочучи під ніс щось про неправильний кут нахилу ворсу.

— Це все через тебе! — Орися з силою тицьнула Богдана шваброю в бік, ледь не збивши з ніг. — Ти, зі своїм дурним паяльником і дідовим мопедом! Ми мали зараз лежати на золотому піску в Маямі, пити коктейлі й засмагати! А замість цього я маю відмивати бруд за цими смердючими розбійниками, а Назара ледь не вбили! Ти винен у всьому, чуєш, технолог нещасний!

Богдан лише винувато стиснув плечі, не знаючи, що відповісти. Він і сам був не радий, що квантовий стрибок закинув їх не туди.

Тим часом Леся, яка вдавала, що ревно замиває куток біля капітанської надбудови, вирішила скористатися моментом. Їй, як письменниці з псевдонімом Торія Арії, завжди хотілося бачити суть речей, розуміти мотиви людей. Вона вирішила непомітно розвідати обстановку, знайти капітана і спробувати зрозуміти, чи є у них хоч якийсь шанс на порятунок. Обережно, крок за кроком, тримаючи швабру про людське око, вона піднялася по сходах до капітанської каюти і зазирнула у велике, кругле засклене вікно.

Те, що вона там побачила, повністю розбило її уявлення про безжального піратського ватажка.

Капітан Джек сидів за великим дубовим столом, заваленим морськими картами. Але він не будував плани нападів. Його могутні плечі здригалися. У своїх руках він тримав дивний, масивний срібний амулет у формі серця. Поруч на столі лежав невеликий, тонко намальований портрет — фотографічно точне зображення неймовірно красивої молодої дівчини з ніжною посмішкою. Це була його кохана наречена, яку викрала відьма Карибського моря.

Найдивнішим було те, що поруч із капітаном стояв той самий грізний пірат Року, який щойно погрожував студентам акулами і показував свої страшні ікла. Зараз цей велетень... тихо плакав, витираючи сльози брудним рукавом камзола і співчутливо поплескуючи свого капітана по плечу.

Лесі стало неймовірно шкода їх обох. За маскою жорстоких морських вовків ховалася справжня людська драма. І в її творчій голові миттєво народився план. Якщо цей капітан так сильно закоханий у свою дівчину і понад усе на світі хоче врятувати свою наречену, то це їхній єдиний квиток додому. Вони мають допомогти йому!

Леся кинула швабру і швидко побігла назад до друзів, які все ще продовжували неохоче терти палубу. — Народ, слухайте мене! У нас є надія! — важко дихаючи, пошепки заговорила вона, збираючи компанію в тісне коло. — Я бачила капітана Джека. Він не просто злий розбійник. Він тримав амулет-серце і плакав над портретом своєї дівчини! Його наречену викрали, і він відчайдушно хоче її врятувати. Навіть той страшний пірат з іклами через це плакав! Якщо ми допоможемо йому повернути кохану, він точно відпустить нас додому!