Струна і Меч
3
Через декілька днів, в одному з докових трактирів зустрілися двоє.
Похмурий чоловік в щільному плащі та глибокому каптурі, в якому майже губилися риси його обличчя. Навпроти нього за столом сиділа дівчина, чиє струнке тіло було стягнуте практичним чоловічим костюмом – шкіряними штанами і жилетом, поверх якого вона накинула короткий плащ та покрила голову шовковою столою.
– Дякую, що взявся за таке замовлення, – сказала дівчина, – враховуючи, що це не зовсім твій профіль, і ту мізерну платню, що я змогла запропонувати.
– Пусте, – пролунав з тіні низький сильний голос, – колись давно я знав твого батька. Він був…хорошим солдатом.
– Так, – кивнула дівчина, поправивши свої локони під столою. Тепер вони були чорними як антрацит.
– Батько майже не розповідав нам про війну. Після притулку я ледь знайшла декого з його армійських друзів. Дехто з них розповіли мені про тебе…
– Чим ти займешся тепер? – спитав чоловік.
– Не знаю, – усміхнулася вона. Вона була дійсно вродливою молодою жінкою, і привертала б безліч чоловічих поглядів, якби не жорсткий погляд темних очей. – Роздивлюся, що та як.
Чоловік кивнув в глибині свого каптуру. Він лишив на столі маленьку монетку для служниці, після чого встав і пішов не обертаючись.
Відредаговано: 03.01.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
