Розділ 23 Чуже тіло

Розділ 23

Чуже тіло

Ми так зайняті вигадуванням обману,

що тіло втрачає синхронність.

(«Теорія обману.» Ілай Локер)

У замку пана Хронометра тиша. Тиша відносна, бо працюють одночасно сотні годинників. Це можна пояснити. Коли довго знаходишся у кімнаті з годинником, перестаєш помічати, як він тікає. Мозок відключає слухову реакцію, щоб людина не зійшла з розуму.

Нівея уже звикла і навчилась не прислухатись. Її справа – вчасно доливати мастило і підкручувати стрілки. У пана Хронометра на кожен годинник є особлива інструкція, яку він час від часу змінює і ставить племінницю перед фактом. Ось чому люди не можуть зрозуміти, чому їхній внутрішній і зовнішній час постійно знаходиться у плаваючому режимі. То повзе, наче равлик, а то мчить, наче швидкісний експрес.

Хронометра не обдуриш. Він вправно регулює часові рамки для земного виміру, зводячи нанівець усі спроби встигнути. Юлій Цезар – то помилка Елілля. Одночасно робити десять справ можливо, тільки доведеться жертвувати якістю роботи. Розумні люди це давно підмітили і не рвуться на амбразури, хапаючи купу зірок одночасно. Той, хто не знає цієї простої істини, або ж чинить опір, згодом дуже жалкує про витрачений час. Але пан Хронометр не звір, він любить гратися з такими людьми у кота і мишу. Кіт, звичайно, він сам. А ось миші – бідолашки-навсебочки. Так він їх прозвав. Але миша миші – велика різниця. У цьому й інтерес. Ламати крила непокірним «Юліям» особиста приємність і пан Хронометр нею не гребує. Ніколи.

Нівея багато чого надивилася у замку за останній час. Будівля зі шпилями на верхівці пенька Правічного дерева ховає безліч таємниць і нерозгаданих загадок. Чого тільки коштує кімната «Невиправданих сподівань», де дядько колекціонує обламані крила. Навіть підписує і нумерує їх, заносячи у картотеку прізвища та імена власників.

Особливо багато понівечених крил, що належали поетам і письменникам. Цікаво те, що інших людей це не зупиняє і вони охоче наступають на загартовані віками граблі марнославства і, зрештою, так само їхні літальні пристрої опиняються тут. Є ще крила художників, музикантів, танцюристів. Їх третина від загальної кількості. Далі Нівеї стало нецікаво і вона пішла досліджувати сусідню кімнату. Там на неї чекав жах. Краще б дівчина туди не заходила, бо те, що вона побачила, ввело її в ступор.

На потемнілих від часу, закіптюжених кам’яних стінах висіли бездушні тіла. Іще одна улюблена колекція пана Хронометра. Якось він розповів, що це маленька плата за метаморфози, які він дарує усім охочим до швидкої трансформації. Дядько вважає справедливим такий обмін, хоча і не вимагає від користувачів стопроцентного повернення. Деякі тіла залишає назавжди, а деякі не встигають повернутися до власників, бо їх убивають. Таке іноді трапляється на Елізіумі. Можна було б частіше, але є одне але. Песиголовці хоч і мають по три голови кожен, та теж не можуть розірватися. Пан Хронометр уже вносив пропозицію на Елілльські збори, щоб знайшли спосіб розділити охоронців правопорядку. Було два, стане шість. На жаль, те засідання не набрало кворуму.  Крім того, один елілльський пер зайняв сторону Песиголовців, а згідно з правилами зборів, якщо є хоч один голос проти, значить рішення не буде прийнято. Демократія у вищому її прояві. До того ж Лівий радник Елілля обвинуватив Хронометра у розпалюванні міжрасової ворожнечі. Голосував за те, щоб винести подавачу петиції догану із занесенням до особової справи. Добре, що Елілль був лояльним, чи під кайфом, отож не звернув на це достатньої уваги. Справу зам’яли. От дурні. Часовий Монстр хотів, як краще.

Так ось. Тіла. Чиїх тут тільки немає. Простіше сказати, чиї тут ніколи не з’являться. Самого Елілля і його батька Еля. Усі інші можуть мінятися. Тільки от біда, позичене тіло не завжди підходить власнику з першої примірки. Якщо виявляється затісним і розходиться по швам, то  позичальника змушують відшкодовувати моральну шкоду власнику. Вага зіпсованого тіла повинна дорівнювати вазі золотих яблук. Якщо обвинувачений у псуванні чужого майна такої можливості не має, то повинен взяти кредит на виплату, заклавши єдину цінність що має – безсмертну душу. Пощастить – виплатить і поверне дішу і тіло, а не зможе укластися у строк, то душа переходить у власність Елізбанкуму, а тіло – пану Хронометру. А ті вже крутять їх доти, доки не повернуть усю кредитну історію, а потім вже розраховуються з позивачем. Такий порядок. Не Хронометр його вигадав, а, якщо вірити Еліллю,  сам великий і недосяжний Ель.  

Буває й таке, що взяте тіло завелике для користувача і той не в змозі повноцінно ним користуватися. В такому випадку дозволено звертатися до кравців-тролів, які одним їм відомим способом так ушивають шкіру, що навіть швів не видно. Але це теж, по суті, псування, хоч і часткове, і вимагає часткової доплати у вигляді частини безсмертної душі. Хочеш ти чи не хочеш, подобається це тобі, чи ні, мусиш підкорятися, бо порядок один для всіх.

Дивина, та й годі. Тепер зрозуміло, чому по Землі нечисть так спокійно розгулює. Вона вчасно оцінила принади підміни та вигідні умови від Елізбанкуму. Що стається з тими, хто повністю профітькав душі по шматочкам, наразі Нівеї невідомо. Невідомо це і дядечку Хронометру. Каже, що то державна таємниця, відома лише довіреним радникам Елілля, а її розголошення суворо карається позбавленням геть усіх елізійських привілей. Відсилкою на прилеглі елізійські Колонії. Тут з цим строго, тому й шито-крито.

Нівея у задумі обходить кімнату і її жах досягає апогею, коли вона натикається на тіло Родиона:

 — Уже влип, придурок! Ну ні на хвилину не можна залишити. Як мала дитина, прости Елю. Цікаво, на яке ж це тіло він помінявся і з якою метою. Треба запитати у дядечка, але той ще не скоро повернеться. А що це за волохате страховидло за віконними ґратами повисло? Розгойдуєтся, як павук на павутинці. Та це ж і є павук! Фігасі, який здоровенний! Скелелаз на виїзді. Налякати її надумав, чи що? Так у нього це вдалося. У Нівеї арахнофобія і павуків вона боїться до смерті. Ось і зараз заклякла на місці, не в силі поворухнутися. А треба ж тікати. Зараз павук розіб’є ґрати і їй капець. Зжере і не подавиться.