Розділ 6 Казочка-Прокидалочка

Розділ 6

Казочка – Прокидалочка

— Ти бачиш ховраха?

      — Ні.

                                                                                                                                              — І я – ні. А він є.

(художній фільм «ДМБ»

режисер  Р. Качанов)

Чи потрібно лізти в Мурашник, щоб настановити у ньому нові порядки, бо, бачте, одній рядовій Мурашці здуру забажалося стати Маткою? Бо Мурашка захворіла на манію величі і більше не бажає бути звичайним фуражиром і замість працювати, відправилася досліджувати лісову галявину? А потім сонечко напекло її манюню голівку і вона вирішила вчинити мурашиний заколот?

Що, як та бунтівна Мурашка випадково натрапила в лісі на Мурахоїда і неабияк рознервувалась від того, що цей типчик має вирішувати її долю: з’їсти сьогодні, чи завтра; з’їсти на сніданок, на обід, чи на вечерю? А що, коли Мурашка взагалі не згодна помирати, тим паче, саме сьогодні? Що, як вона вкусила Мурахоїда  за довжелезний  язик, відліпилася від клею і видерлася на самісіньку верхівку Лісової Квітки, і там просвітлений Метелик З П’ятьма Крильцями відкрив їй страшну таємницю? Таємницю про те, що серед усіх видів земних істот у Мурашки найбільший мозок  у порівнянні до її тіла, тому Мурашка сміливо має право претендувати на унікальність!

Оце так новина! А у своєму невгамовному Мурашнику Мурашка працює звичайним фуражиром і кожного дня змушена шукати їжу, щоб прогодувати ротату армію родичів. Е, ні. Така далі тривати не може. Мурашка вже знає, з чого почне. Вона напише на окрайці зеленого листочка Конюшини гучне гасло: «Геть Матку! Даєш вільне життя!» Бо що то за життя, коли Мурашка зобов’язана регулярно віддавати данину Матці у вигляді насіння, а якщо ослухається, і візьме перерву на три години, то буде страчена без суду і слідства і сама піде на корм ненажерливій колонії?

Чому ж тоді Мурах-Інвалідів годують безкоштовно? Де рівноправ’я у мурашнику? І не треба розповідати їй казочки на ніч, бо Мурашка взагалі не спить. Зате добре знає, що у її мурашнику є Мурахи-Трутні. Чому ж вона повинна гнути спину за себе, та ще й за отих нероб? У чому ж тоді сенс існування?

Матка нічого не розповідає. Матка мовчить, мов той Гриб, що вона його нещодавно перенесла на нове місце, щоб облаштувати нову Грибну Плантацію. І знову вічна круговерть: повзи, неси, терпи, бо смерть! Та що ж це за знущання таке!

Он навіть Попелиці краще живуть! Їдять на дурняк, завжди під пильним оком Мурах-Охоронців та Мурах-Пастухів. Щоб ніяка тварюка раніше строку не зжерла. А за це діляться нектаром. Дійні корівки, блін!  Сонечка-Золотоочки б їх вхопили! А де та їхня хвалена «Медова Роса»? Де? — питає Мурашка. Вона вже тої Роси тиждень вусиками не нюхала. Зате Матка, Трутні та Інваліди он які пузяки повід’їдали! Здуріти можна, скільки несправедливості у світі!

А, може, треба плюнути на свій, і знайти інші Мурашники? Можливо, тамтешнім Мурашкам краще живеться і «Медова Роса» там не в дефіциті, а тече ріками у цукрових берегах? Та як же їх знайти, коли Мурахоїд, як нещаслива доля, поряд вовтузиться?

О! Мурашка придумала! Вона залізе на вежу Куль-Баби, вкраде парашут і полетить підкорювати нові світи. Візьметься досліджувати Іноземні Мурашники, щоб відродити стародавні мурашині традиції. Звідкіля Мурашка про них знає? Так Бабуся-Мурашка розповідала. А їй – її Бабуся, тобто Мурашкова Прабабця.

Бабуся-Мурашка повідала онучці, що колись на Землі жили раси, подібні до мурашиної. То були також Мурашки, тільки набагато більші за розмірами. Вони жили, як хотіли, їли, що хотіли і навіть вміли літати. Але одного дня звідки-не-візьмись, з’явилась Верховна Матка і розбила Гігантський Мурашник на купу окремих, з автономним устроєм і владою. Потім почала стравлювати між собою Маток-Васалів, щоб піддані Мурашки були зайняті війнами і добуванням «Медової Роси» насущної і не заважали переписувати історію.

Так Мурашки вже за три-чотири покоління забули, що колись вони вилазили зі спільного Мурашника і доїли одну велику Попелицю-Королеву. Тепер їм здавалося,  ні, вони були впевнені, що так було завжди. Змаліли, завели ферми штучно виведених Попелиць,  почали задовольнятися штучною «Медовою росою», а куди поділась Попелиця-Королева, навіть не цікавились. Не до того було.

 Поки Мурашники воювали між собою, Верховна Матка замурувала Попелицю-Королеву під землю і під страхом смерті заборонила випускати на світ білий і почала використовувати для продовження власного існування. А усе тому, що та Попелиця давала особливий нектар, який робив Мурах безсмертними. Це зараз вони живуть по два, а якщо пощастить, до п’яти років. Звичайно, це не стосується привілейованих Маток, які, дякуючи Верховній, доживають до п’ятнадцяти літ.

Крім того, що Королева-Попелиця у свій час давала Еліксир Безсмертя, вона ще й обігрівала Гігантський Мурашник. Тому, коли її замурували під Землю, клімат на Землі різко погіршився  і почалася зміна пір року. Так Мурашки дізналися, що буває Весна, Літо та Осінь. Так прийшла Зима, і більшості Мурашок довелося впадати у сплячку. Але меншість виявила у себе «гени несплячих»  і продовжила працювати , щоб прогодувати Личинок.  Щоб наступне покоління  Мурах не загинуло від холоду та голоду.

Несплячі Мурашки першими забили тривогу. На відміну від Сплюх, вони добре пам’ятали історію і з чого все починалось. Але їх ніхто не слухав. Верховна Матка швидко дізналась про це, створила організацію Інквузоторів  і почала переслідувати інакодумців. Вона звинуватила Несплячих у крамолі і наказала карати за те, що ті сіяли розбрат і збивали нормальних Мурашок зі шляху істинного. Несплячих назвали Виродками і публічно спалювали на вогні, топили у воді, чи віддавали у жертву Мурахоїду.