Розділ 3 Горе від розуму

Розділ 3

Горе від розуму

«Цей світ у рівновазі, Мак Симе,

а ти хочеш її порушити.»

(«Залюднений острів»,

за романом братів Стругацьких,

 режисер Ф. Бондарчук)

 Родиону пощастило, що до приїзду карети  швидкої допомоги знайшлися люди, які зафіксували гілкою його зламану щелепу і прослідкували, щоб не запав язик. А вже через три хвилини медики надали екстрену допомогу. Ввели знеболювальне, обробили рани і поставили крапельницю. Попередньо діагностували закриту черепно-мозкову травму, рани голови, перелом щелепи та грудного відділу хребта а ще запідозрили забій живота, пошкодження суглобів та травматичний шок. Цей діагноз підтвердили досвідчені ескулапи Скліфу.

Згодом слідчий, якому доручили розслідувати справу невдахи-птахи, через телефонну книгу Родикового смартфону  вийшов на зв’язок з Тамілою Гаврилівною і наказав з’явитися до відділку. Жахлива звістка вибила  жінку з колії, але не настільки, щоб втратити здатність до критичного аналізу. Мати сухо пояснювала , що Родион – її єдиний син, що у нього задавнена психологічна травма після смерті батька. А тут ще й виявилось, що дівчина, котрій він симпатизував, після нещасного випадку померла від травм. От Родя і не витримав. Правда, трохи згодом та дівка дивом ожила. Лікарі там щось наплутали. Але Родіон не встиг про це дізнатися. Якби Таміла Гаврилівна зателефонувала сину всього на декілька хвилин раніше… Яка іронія долі!

— Розумієте, пане слідчий, – пояснювала вона, – мій синочок – дитина, при народженні поцілована Богом. Вундеркінд. Дитина Індиго. Має неабиякі розумові здібності  і рівень IQ понад 200 балів. Ще навіть не придумали таких тестів, щоб визначити настільки високий інтелектуальний рівень. Після того, як син сім разів поспіль вигравав у телевізійній програмі «Найрозумніший», журналісти нам проходу не давали і платили шалені гроші, тільки щоб узяти у сина ексклюзивне інтерв’ю. До того ж Родион пише геніальні вірші, друкується у відомих літературних альманахах, за що  отримує пристойні гонорари. Захоплюється комп’ютерними технологіями і розробив інноваційну комп’ютерну програму для корпорації  Майкрософт. У 16 років всупив до  Київського  університету імені Тараса Шевченка. І зараз навчається на четвертому курсі. У мого синочка спокійний характер і до того всього Родя шалено боїться висоти. Я не вірю, що він сам зістрибнув. Уявляєте, як він зрадіє, коли дізнається про те, що його кохана жива? Пане слідчий, я  дипломований психолог зі стажем, і неодноразово стикалася з подібними випадками по роботі. Знаю, які будуть наслідки, якщо Родиону припишуть схильність до суїциду. Але він не псих. Він геній. Прошу, зверніть на це увагу. Не треба псувати сину подальше життя і грандіозну кар’єру. Краще знайдіть винуватців цієї події і притягніть до кримінальної відповідальності. А я, будьте певні, попрацюю над душевним станом сина і …

— Бемць! —  Графін з водою, який досі непорушно стояв на столі, ні з того, ні з сього порушив закон всесвітнього тяжіння і перекинувся, зачепивши  склянку, а потім разом з нею гупнув на підлогу, розлетівшись на друзки. Таміла Гаврилівна скрикнула від несподіванки, підстрибнула на стільці, і її непорушність як вітром здуло, враз змінившись на душевне сум’яття.  Голими руками вона почала рвучко збирати скляні уламки і навіть не помітила, як декілька  гострих скалок  глибоко увійшли у її  долоні і на підлогу полилася червона кров. Жінка раз по раз витирала закривавлені долоні об себе, від чого її жовтий брючний костюм набув кольору мушлі  отруйного Конуса Джіографуса – одного із найнебезпечніших живих істот на землі.   

— Припиніть негайно! Не вистачало тільки, щоб ви опинилися з сином на сусідніх лікарняних ліжках! — Слідчий підняв слухавку службового телефону і наказав негайно викликати карету швидкої допомоги. А сам тим часом плавним рухом сітчастого пітона наблизився до Таміли Гаврилівни  і з непорушністю анаконди почав виймати закривавлені скалки із поранених  долонь потерпілої. Потім вийняв із шухляди столу пакунок серветок  і щільно затиснув рани. Після того, як першу допомогу було надано, слідчий підійшов до вікна кабінету і підніс один з кривавих трофеїв до скляного ока. Тоді забубнів собі під ніс:

— А ось і кривава жертва підоспіла. Це полегшує справу. Дуже доречно, не доведеться викликати  упирів.

 — Ви щось сказали? Я не дочула. — зойкаючи від болю, простогнала Таміла Гаврилівна, нянькуючи хворі кисті у пелені.

— Нічого. — скрадливим тоном запевнив  слідчий. — То вам вчулося. —Дочекаємося карети швидкої і вона доправить вас  до лікарні. Я викличу вас згодом, коли з’ясую усі обставини по справі вашого сина. А ось і лікар! Не хвилюйтесь, усе буде добре.

Коли медсестричка з черговим лікарем і Тамілою Гаврилівною зникли за дверима кабінету, слідчий загорнув криваві скалки у серветку і надійно заховав трофеї до службового сейфу. Тоді вийняв з сейфу пістолет, вклав його у наплічну кобуру і вже потім викликав до себе помічника  Романа:

— А наша «карета» уже подана? Чи, може, гарбузи скінчилися? І скажи прибиральниці тьоті Зіні, щоб вимила підлогу, а то шеф загризе, дізнавшись, що ми тут тортури влаштовуємо. Ну ти і салага, Романе. Що, штанці намочив з переляку? Та шуткую я. Це був всього лише нещасний випадок. Подумаєш, графін розбився!

******

Наступного дня Таміла Гаврилівна приїхала провідати сина. Щоб не показувати синові зранені долоні, на забинтовані руки надягла дамські перчатки по лікоть. Лікарі встигли провести Родиону операцію по двосторонньому шинуванню челюсті, тож гворити він не міг. Сказали, треба потерпіти місяців зо два, доки не знімуть ту металеву конструкцію. Отож Тамілі Гаврилівні нічого не залишилося, як самій в односторонньому порядку розважати і розраджувати сина відволікаючи розмовами. Вона почала здалеку: