Розділ 1
Скляноокий
«Старі боги не вмирають, бо
перетворюються на демонів».
Родіон прийшов до тями у реанімаційному відділенні Полтавської бласної лікарні ім. Скліфософського, куди його доправили на медичному гелікоптері після того, як він зірвався з балкону десятого поверху. А трохи згодом, після операції на челюсті, переправили до Інституту нейрохірургії імені А.П.Ромоданова НАМН України у Києві. Перельоти, операції та лікування оплатив добродій, який побажав залишитися невідомим.
Квартира гота на прізвисько Чорний Янгол, де сталися нещодавні події, відразу стала популярною у співробітників поліції. Інспектор-черговий Ігор Чумаківський разом з слідчими Богданом Сташевським та Романом Шарипіним витягли сонного юнака з теплого ліжечка, яке той ділив з коханою Летючою Мишкою, і почали допитуватись, що сталося.
Чорний Янгол уперто відмовчувався, а Мишка почала плакати, чим розчулила м’якотілого до жіночих сліз, інспектора Ігора. Він не витримав і першим почав пояснювати причину несподіваного вторгнення:
— Нам зателефонував перехожий і повідомив, що якийсь хлопець стоїть на балконі десятого поверху і здається, зараз зістрибне. Ми негайно виїхали на виклик. Коли я разом з патрульними під’їхав за вказаною адресою, той хлопець був іще на краю. Сидів, звісивши ноги. Як на мене, він не збирався стрибати. Навпаки, переліз назад і вхопився за поручень. Я вийшов з автівки і закричав до юнака, щоб не робив дурниць. Але тут нізвідки налетів шквальний порив вітру. Мене кинуло на капот автомобіля. А ось хлопцю не пощастило. Ураганний вітер підкинув ним, наче паршивим кошеням, декілька разів перекрутив у повітрі і гепнув спиною прямо на крону горіха, який росте під балконом. Гілки зламались, але загальмували падіння.
— Так що скажете, голуб’ята? Хлопець сам зістрибнув, чи ви йому допомогли? – різко втрутився у розмову слідчий Богдан і гостро поглянув на зіщулену дівчину. У світлі настільної лампи хижо зблиснуло його скляне ліве око, а навскісний шрам від лівої брови і до тім’ячка ще більше побілів. Це налякало Мишку і від того вона ще сильніше заридала, ковтаючи сльози і розмазуючи туш по обличчю.
Незворушним залишався тільки Чорний Янгол:
— Ми тут ні до чого. З Родіоном познайомилися всього декілька днів тому. Він сам напросився у приятелі. Був чимось пригнічений. Здається, з його дівчиною стався нещасний випадок і вона померла в реанімації на Мальдівських островах.
Слідчий зі скляним оком звів живе до стелі і на короткий час ніби втратив інтерес до оточуючих. Взагалі цей тип здався Чорному Янголу дещо дивним. Ніби не від світу цього. Усе винюхує, та й ніздрі роздуває, наче справжній породистий ротвейлер.
— Де речі вашого приятеля? – запитав напарник слідчого, Роман Шарипін.
Чорний Янгол неохоче махнув рукою кудись в сторону:
— Там, у кутку, на кріслі. Доречі, той шкіряний плащ я йому подарував.
— Піде, як речовий доказ. – вишкірився скляноокий. — Може, і передсмертну записку примусили хлопця написати? Тебе питаю, чого мовчиш? — звернувся до Чорного Янгола. — Страшний, наче ядерна війна. На чорта схожий. Довгий, наче телевежа, штучні роги, пірсінг, татуювання по всій пиці і тілу. Ратиць тільки не вистачає для довершення образу. Та й твоя дівуля не краща.
— У вас тут що, секта сатаністів? Зізнавайтесь, проводили кривавий обряд, а хлопця вирішили принести у жертву? Так усе було? — пішов у масований наступ ротвейлер-Богдан, паралельно вивертаючи кишені шкіряного речдоку.
— На себе подивись. Чия б корова мукала. — промимрив під ніс Чорний Янгол, а вже голосніше додав: — Не те і не інше. Ми – готи. Це молодіжна субкультура така. Граємо готичний рок, дарквейв. Можу білетика на концерт продати, якщо цікаво.
— Не цікаво. — відрізав скляноокий. — А ось це заслуговує на увагу. —вийняв із бічної кишені плаща папірець у формі пташки і почав його розправляти. — А ось і записка!
— Що там, Богдане? — стрепенувся слідчий Роман і разом з напарником схилився над лампою, читаючи написане.
— Маячня якась, а не передсмертна записка! — розчаровано скривився скляноокий. — Здається, вірш. Досить антимонії розводити, алюр три хрести!
— Ти по-людські можеш висловлюватися, Богдане? Я досі не можу звикнути, що ти у нас лінгвіст у минулому.
— Який ти недолугий, Романе. Я кажу, що досить вести пусту балаканину. Берімо цих голуб’ят, речдоки, та їдьмо у відділок. Там розберемося. От коли побачиш смаженого вовка, тоді і ти станеш таким розумним, як я. Учись, поки я живий.
— Та нехай хоч одягнуться. Не голими ж їх везти. — примирливо зауважив «недолугий».
— А я що? Нехай згрібають свої лахи. Чий це мобільний? — скляноок нахилився і підважив зі столика чималий сенсорний телефон. — Нічого собі, лопата!
— Це Родионів. — долинув із-за дверцят шафи басовитий голос Сірого Янгола. — у однушці складно перевдягнутися так, щоб не засвітити голою дупою при гостях.
— От уже ті батьки! — Нічого не жаліють для своїх дітей. Розпещують з пелюшок, ростять у вседозволеності, а потім дивуються, чому їхні ластів’ята з балконів польоти влаштовують! — відреагував на появу смартфона черговий інспектор Ігор, паралельно длубаючись у носі. Сьогодні зранку він проспав і так поспішав, що забув поголитися. Тож до вечора став скидатися на лісового дідька.
Чорний Янгол уже встигнув екіпіруватися у темні джинси та футболку з черепом та шкіряну куртку, розцяцьковану гострими шипами, тож нидівся від бездіяльності, жадібно облизуючи металеву кульку, що стирчала з язика. Він нетерпляче чекав, доки Мишка нарешті натягне сексуальну міні спідничку, чорне пальтишко і заповзе у ботфорти до пупа. — Доречі, коли зафіксували падіння Родиона?
— Об 11.58. — тут же відрапортував інспектор Ігор. — А тобі навіщо?
— А на те, що саме у цей час я був у кімнаті і розмовляв з Родиковою матір’ю, тож штовхнути приятеля не міг. Можете перевірити.
#154 в Містика/Жахи
#1113 в Фентезі
#280 в Міське фентезі
магія пригоди подорож бандити боги бійки, магічні артефакти, українська міфологія
Відредаговано: 14.07.2021