Розділ ІV. Спадщина

Мені подобалися радянські фільми, в них було щось, що зараз втрачене – надія. Але ця надія була намальована і розповсюджена, щоб ніхто не сумнівався у могутності Союзу. Комуністів боялися, про них говорили, про них мовчали. Мій дід був комуністом як і тато. І що тепер з ними? У діда деменція і він думками везе в Москву продукти, або їде на халтуру з кумом. А тато? Я стояла з братом у його квартирі, що була повністю пронизана ароматом перегару і тютюнового диму. А він сидів п’яний на дивані. Я не могла на це дивитися, я відвернулася і просто схопилася за руку брата. Мені було боляче і соромно. За всі мої 25 років він так нічого і не зрозумів. Він не захотів змінитися і коли мама захотіла подати на розлучення, все що він сказав: «ну ми ж нормально жили!». А от я не можу назвати це життям. І знаєте скільки таких тат по всій Україні? Тисячі. Ми з самого дитинства слухаємо як тато лається в авто на інших водіїв, на пішоходів. Жаліється на владу сидячі на дивані. Краде папір на роботі, бере хабарі у вигляді ковбас, сирів, алкоголю, та чого завгодно, це вже специфіка профілю професії.

     Я сиділа на зупинці і чекала маршрутку. А повз мене проходили десятки людей, і дивлячись на їхні обличчя я здогадувалася про їхнє життя. Їхня хода, сутулість, міміка, і як чоловіки відносяться до своїх жінок. Як жінки відносяться до чоловіків і дітей; навіть як кидають цигарки на асфальт. І вони з однієї епохи, особливо кому 50 – 60 років. Це була золота молодіж Радянського Союзу…була. А ми їх діти і наше дитинство пролило багато сліз. Я думаю у кожного своя історія… але я сподіваюся, що хоч у деяких вона щасливіша за мою.

     Ти і я, ми травмовані Радянським Союзом, і навіть якщо його вже немає на карті…він все одно глибоко чаїться в людях, і виповзає коли розум заполоняється темрявою. Жадібність, лукавство, лицемірство…скільки ще пороків породив цей безбожний період. Його пазури міцно стиснули волю мільйонів людей. Скільки таких, га? Серце і розум в полоні стереотипів. Союз не вчив думати, він вимагав виконувати накази і йти до поставлених цілей. Так виховувала школа. Жорстка ієрархія, обов’язки, ідеали. Розум заполоняли не ідеї, не питання з відповідями, а чіткі інструкції до будь яких життєвих ситуацій. Союз готував слухняних підлеглих. Найнебезпечніше – це неграмотні жителі, вони легко піддаються різним маніпуляціям і можуть піти проти влади. Найсильніше – грамотний натовп, що вихований на пропаганді. Його розум не має запитань, «добро» і «зло» чітко закодовані в догмах.