Квітневому снігу присвячується
У дорамах[1] дуже люблять показувати перший/останній сніг як романтичний шаблон.
Коли падають лапаті сніжинки, герої вперше цілуються. Чи зізнаються у коханні.
Чи просто мовчать, затамувавши подих, ледь-ледь торкаючись рукавами, не в змозі висловити свої почуття вголос.
Він такий: "Ти замерзла?", — і вкриває її плечі своїм плащем з пишним хутряним коміром.
Вона така: "Ах!", — зачіплюється нога за ногу на рівному місті і падає в його обійми.
Вони довго дивляться одне на одного під романтичну музику очима, сповненими ніжності й тепла.
На її пухнастих віях тануть сніжинки.
І тут я така: шурую під тим снігом від погреба з мішком картоплі за плечима. У старій фуфайці і засмальцьованих штанях оверсайз. Кляті сніжинки сиплються гострими краями мені прямо в писок, залітають до рота, засліплюють очі.
Хто взагалі вигадав сніг у квітні? Та ще й з дощем і вітром! Прибити його мало!
А навкруги — хоч ти лусни!— жоднісінького тобі молодого генерала з аристократичної сім'ї. Чи тисячолітнього духа-красунчика токкебі[2]. Чи хоча б просто гарного хлопа, який би закохався у мене з першого погляду і поміг дотягути ту бараболю до хати!
Яка була б чудова картина, ви тільки уявіть! Я, моя неземна краса і якийсь божественно гарний та багатий спадкоємний принц! Чи генерал. Ніжні пелюстки квітучої абрикоси, вкриті снігом. Тиха романтична музика. І бараболя.
Та де там! Не з моїм щастям!
Мабуть, в дорамах я була б тією бабою, яка з лантухом на плечах вештається десь там на фоні. І, поки герої цілуються, бурчить собі під ніс, що колись було краще, а молодь нині - геть не та пішла.
Навіть мої абрикоси цього року морезли і не цвітуть.
Так що з дорамно-романтичного у мене наразі тільки сніг. Та ще дощ. І вітер.
Ну, таке!
Нема пуття в цьому світі!
Нема!
[1] Дорами — корейські, китайські, японські серіали. Часто романтичного жанру або з вираженою любовно-романтичною лінією.
[2] Токкебі — міфічна істота у корейському фольклорі, а також герой популярного однойменного романтичного серіалу.