Ромашки

Ранок видався — ні к бісовій матері.

Прокидаюся — будильник верещить, голова тріщить, з носа тече, і повітряна тривога триває вже десяту годину.

Світла нема. Чи є в хаті інтернет — одна з найпотаємніших загадок буття. А я ж працюю онлайн!

Бляха, думаю, знов вставати на роботу. От чому мені ніхто не дає гроші просто так? За те, що я така красива і розумна? Ще й скромна!

Піднімаю своє тіло, тягну його у ванну. По дорозі боляче вдаряюся пальцем на нозі об край дверей. Втираю сльози і соплі.

Ставлю кип'ятити воду в кастрюльці для кави. Бррр, ненавиджу кип'ятити воду для кави в кастрюльці. Таке годиться робити тільки в горах, з прекрасним краєвидом на віковічні вершини і гарних хлопців.

Виявляю, що в хаті лишилося три сірники. Мда, наварила їсти. Буду сьогодні ще й голодною.

Втираю соплі.

Одягаюся.

Відкриваю шухляду комоду з білизною — і тут погляд падає на мої улюблені труси в ромашку. Ніжно блакитні, наче високе небо влітку. З квіточками, як ті білі пухнасті хмаринки. М'які і зручні — ніби крила ангелів. Єдині і неповторні, мої кохані труси в ромашку!

Настрій одразу поліпшився. Щаслива, я одягаю труси і дефілюю в них по хаті, розмахуючи цицьками та гордо ступаючи, мов цариця Савська.

Втираю соплі.

І кава з кастрюльки мені смачна.

І на роботу мені вже не так спішно.

А вся справа — у трусах! Труси в ромашку — мій спонсор бадьорого ранку!

Бо як казав знаменитий український "тореадор" із Васюківки Ява Рень: "Велике діло труси. Без трусів — нема людини, а в трусах — є людина, ще й посміхається"[1].

А ви кажете!

[1] З відомої трилогії В. Нестайка «Тореадори з Васюківки»