Страж Межі

Розділ 24. Конфлікт у кабінеті

Життя в Ліцеї не стояло на місці. Уроки, домашні завдання, зустрічі друзів у вітальні Сов — усе виглядало майже так само, як раніше, хоча тепер за звичайними розмовами постійно ховалося відчуття, що щось наближається.

Аріадна продовжувала тренуватися зі Смарт.

Професорка поставилася до цього серйозно. Вони поступово вчилися керувати золотом: спочатку Аріадна тренувалася викликати бар'єр тоді, коли хотіла, потім утримувати його довше, змінювати його форму та розмір. З кожним тренуванням їй ставало дедалі легше. Золото більше не з'являлося лише у моменти страху чи небезпеки. Аріадна вже могла сама викликати його, відчути тепло під шкірою і спрямувати назовні.

І саме це починало непокоїти Смарт.

Прогрес був надто швидким.

Того дня тренування проходило в одному з великих порожніх залів. Аріадна стояла посеред кімнати, а Смарт спостерігала за нею з кількох кроків.

— Не поспішай, — сказала професорка. — Зосередься на відчутті спокою, а не на самому бар'єрі.

Аріадна заплющила очі.

Вона вдихнула, повільно видихнула й відчула знайоме тепло. Золото з'явилося на її долонях, а потім почало розходитися навколо неї.

Спочатку невеликим колом.

Потім ширше.

Ще ширше.

Золота оболонка поступово розросталася, поки не охопила не тільки Аріадну, а й Смарт. Але дівчина не зупинилася.

Бар'єр продовжив розширюватися.

Його золоті стіни майже дійшли до країв кімнати, піднялися до стелі й охопили більшу частину простору.

Смарт мовчки дивилася на нього.

Аріадна розплющила очі.

— Так добре?

— Так, — відповіла Смарт не відразу.

Аріадна відчула її погляд і запитала:

— Щось не так?

Смарт повільно оглянула величезний золотий бар'єр.

— На першому тренуванні ти ледве могла створити його навколо себе. А тепер він значно більший.

— Тому я й тренувалася.

Смарт кивнула.

— Так.

Аріадна усміхнулася.

— Тоді чому ви виглядаєте так, ніби я зробила щось погане?

Професорка не відповіла одразу.

Вона лише дивилася на золото, яке спокійно мерехтіло навколо них.

— Тому що я не знаю, де його межа, — нарешті сказала вона.

Аріадна трохи нахилила голову.

— Але хіба це не те, що ми намагаємося з'ясувати?

Смарт зітхнула.

— Саме це ми й робимо.

Вона ще раз оглянула бар'єр.

— Просто ти розвиваєшся швидше, ніж я очікувала.

Аріадна опустила руки, і золота оболонка почала повільно зникати.

— Це ж добре.

Смарт подивилася їй в очі.

— Я поки не знаю.

Того ж вечора Аріадну, Тесея, Каспіана, Ліру та Елоїзу попросили прийти до кабінету директора.

Коли вони увійшли, там уже були Горицвіт, усі керівники факультетів і Луїс.

Аріадна одразу зрозуміла, що це не звичайна розмова.

Усі сиділи мовчки, і тільки Горицвіт стояв біля вікна, дивлячись на темний ліс.

— Сідайте, — сказав він.

Друзі розташувалися навпроти професорів.

Кілька секунд ніхто не говорив.

Першою заговорила керівниця Лисиць.

— Ми повинні обговорити подальше навчання пані Фокс.

Аріадна насторожилася.

— Я щось зробила?

— Ні.

Відповідь прозвучала настільки швидко, що Аріадна навіть не очікувала її почути.

— Але ваша магія розвивається дуже швидко, — продовжила вона. — І ми досі не знаємо, де проходять її межі.

Тесей трохи подався вперед.

— Але саме тому вона тренується з професоркою Смарт.

— Ми знаємо про результати цих тренувань, — відповіла професорка Гірка.

Аріадна насупилася.

— Ви самі просили мене навчитися контролювати її. І я навчилася.

— Саме це нас і непокоїть.

У кімнаті запала тиша.

Аріадна не одразу зрозуміла, що почула.

— Тобто?

Керівниця Лисиць склала руки перед собою.

— Ще зовсім недавно ви могли створити невеликий бар'єр. Тепер ви здатні охопити ним майже весь зал. Ми не знаємо, наскільки далеко це може зайти.

— Я ж не втрачаю контроль.

— Поки що.

Ці два слова прозвучали особливо різко.

Каспіан похмуро подивився на професорку Гірку.

— Вона не зробила нічого поганого.

— Я цього не казала.

— Але ви говорите так, ніби вона вже становить небезпеку.

Горицвіт підняв руку, зупиняючи суперечку.

— Саме тому ми повинні говорити спокійно.

Він перевів погляд на Аріадну.

— Ми хочемо провести ще одну перевірку золотого бар'єра.

Аріадна кивнула.

— Добре.

Вона встала.

Цього разу професори залишилися на своїх місцях.

Аріадна заплющила очі й знову викликала золото.

Бар'єр з'явився навколо неї майже миттєво.

Він розрісся по кімнаті, огортаючи присутніх м'яким золотим світлом. Його поверхня була прозорою, але чітко відділяла простір усередині від зовнішнього світу. Коли бар'єр охопив усю кімнату, Аріадна зупинила його ріст.

Усі присутні опинилися всередині бар'єра.

Нічого не сталося. Ніхто не змінився. Тіней не було.

Горицвіт кивнув, але його обличчя залишалося серйозним.

— Тіней серед нас немає... це наші думки. Аріадна дійсно розвинула свою магію вражаюче.

Аріадна насупилася.

— І що це означає?

Керівниця Сов відповіла замість нього:

— Це означає, що ми все ще не знаємо, що буде далі.

Тесей підвівся.

— А що саме ви пропонуєте?

— Обмежити тренування пані Фокс. І, можливо, навіть її пересування — частково.

Аріадна різко повернула голову.