Розділ 23. Можливе рішення

Минуло кілька днів.

Після тієї розмови у вітальні Сов друзі намагалися не повертатися до теми срібних міток без потреби. Вони все ще не знали, що саме означали ці знаки, чи могли вони становити небезпеку і що станеться, якщо їх стане більше. Тому поки що вирішили просто спостерігати.

Одного дня Ліра сиділа в бібліотеці, переглядаючи старі книги про прокляття. Навколо панувала тиша, лише зрідка десь між стелажами перегорталася сторінка або тихо рипів стілець.

Вона вже кілька годин переглядала різні записи, коли поруч зупинився Луїс.

— Знову шукаєш щось корисне?

Ліра підняла голову.

— Так.

Луїс сів навпроти й поклав перед собою кілька книг.

— Як ти?

Ліра на мить подивилася на свою руку.

— Мене дуже непокоїть поява цих міток.

— Мене теж.

Він трохи помовчав.

— Якщо Тесей має рацію і мітки справді з'являються через контакт зі сріблом, то ти, можливо, вже занадто глибоко втягнута в цю історію.

— Можливо, — тихо відповіла Ліра. — Але я не збираюся просто чекати й дивитися, що буде далі.

Вона поклала долоню на відкриту книгу.

— І, здається, я знайшла дещо.

Луїс одразу зацікавився.

— Що саме?

— Я читала про прокляття. Про способи їх зняття чи ослаблення.

Ліра перегорнула кілька сторінок і показала йому потрібний уривок.

— Тут написано, що деякі прокляття можна розділити між людьми однієї крові. Не зняти повністю, а саме розподілити. Тоді сила прокляття вже не лежить на одній людині.

Луїс уважно прочитав написане.

— І ти думаєш...

— Якщо прокляття можна розділити, то, можливо, можна розділити й магію.

Вона говорила вже впевненіше, хоча сама ще не була до кінця переконана у власній думці.

— Можна зробити так, щоб Аріадна не відповідала за все сама.

Луїс підняв на неї очі.

— Це справді може спрацювати.

— Може, — погодилася Ліра. — Але тут є проблема.

— Яка?

— Ми не знаємо, що саме треба взяти за основу, щоб визначити людей, з якими можна було б розділити цю магію. Тут говориться про людей однієї крові, але сила Стража — це не просто прокляття. Ми навіть не знаємо, чи працюватиме цей принцип із нею.

Луїс замислився.

— Але сама ідея хороша.

Ліра посміхнулася.

— Я теж так думаю.

Він ще раз подивився на сторінки книги.

— Насправді дуже хороша ідея. Якщо існує спосіб розподілити силу Стража, це може змінити все.

Ліра тихо видихнула.

— Саме про це я й думала.

Луїс простягнув руку через стіл і накрив її долоню своєю.

— Я обов'язково все обдумаю. Треба зрозуміти, як правильно сформулювати цю пропозицію, щоб вона виглядала не просто як припущення, а як справді достойний варіант, який можна обговорювати з іншими.

Ліра усміхнулася.

— Ти завжди вмієш зробити так, щоб навіть божевільна ідея звучала розумно.

— А ти завжди знаходиш божевільні ідеї, які виявляються не такими вже й божевільними.

Ліра тихо засміялася.

— Я обговорю це з іншими.

— Добре. Але поки що не поспішайте нічого робити. Спочатку треба зрозуміти, чи це взагалі можливо.

— Згодна.

Луїс підвівся, а Ліра закрила книгу.

На мить вони просто подивилися одне на одного.

Потім Луїс усміхнувся.

— Я ж казав, що моя кохана — найкраща у світі?

Ліра похитала головою, але усмішка не зникла з її обличчя.

— Здається, ти вже починаєш хвалити себе за мій винахід.

— Ні. Я просто констатую очевидне.

Ліра підвелася, і вони обійнялися посеред тихої бібліотеки.

А на столі перед ними залишилася розгорнута стара книга. Можливо, саме там вони знайшли перший натяк на спосіб, який міг би змінити долю Аріадни.