Розділ 22. Тесей застерігає від помилки

З самого ранку друзі зібралися у вітальні Сов. За вікнами тільки починав світати день, а в кімнаті ще панувала тиха ранкова напівтемрява. Аріадна майже одразу розповіла всім про срібні мітки, які з'явилися в Елоїзи.

Луїс теж прийшов до них, тому цього разу розмова відбувалася майже всією компанією.

Тесей уважно вислухав Аріадну, а потім попросив Елоїзу показати руку. Він кілька секунд розглядав тонкі сріблясті лінії, після чого задумливо відкинувся на спинку крісла.

— Думаю, я розумію, звідки вони беруться.

— Зі срібла? — припустила Аріадна.

— Саме так. Мітки з'являються у тих, хто безпосередньо контактує зі сріблом.

Ліра, яка сиділа поруч, одразу похитала головою.

— Але в мене немає ніяких міток.

Тесей перевів на неї погляд.

— Ти ж теж торкалася срібла?

— Так. І Елоїза вже рвала ці нитки минулого року. Чому тоді в неї нічого не з'явилося?

Тесей на мить замислився.

— Можливо, вони вже є й у тебе. Просто ще не проявилися.

Ліра насупилася.

— Чому?

— Тому що час контакту може мати значення. Ел минулого року лише кілька секунд торкалася срібла. А зараз вона вже двічі мала з ним прямий контакт.

Елоїза подивилася на свою руку.

— Тобто що довше контактуєш зі сріблом, то помітнішими стають мітки?

— Я не знаю, — чесно відповів Тесей. — Це лише припущення. Але воно поки що виглядає досить логічним.

Каспіан задумливо потер підборіддя.

— Тоді вони можуть бути в усіх нас.

— Можуть, — погодився Тесей.

У кімнаті на кілька секунд запала тиша.

Ліра ще раз подивилася на власну руку, ніби сподівалася побачити на ній сріблясті лінії.

— І що нам тепер робити?

Тесей подивився на кожного з них.

— Нічого. Принаймні поки що не говорити про це дорослим.

— Думаєш, це хороша ідея? — запитала Елоїза.

— Не знаю, — відповів Тесей. — Але якщо ми скажемо професорам, вони одразу почнуть шукати спосіб позбутися міток. А ми навіть не знаємо, що вони означають і чи становлять небезпеку.

Аріадна мовчки кивнула.

Їй ця думка теж здавалася правильною.

Після того, що сталося в лісі, вона не хотіла, щоб дорослі знову почали приймати рішення, не розуміючи до кінця, з чим мають справу.

— Тоді поки що нікому не кажемо, — вирішила Аріадна.

Луїс, який до цього мовчав, не поспішав погоджуватися.

— Я не впевнений, що приховувати це від професорів — правильне рішення.

Тесей подивився на нього.

— А ти пропонуєш одразу розповісти?

— Я пропоную спочатку зрозуміти, що саме ми приховуємо. Якщо ці мітки справді пов'язані зі сріблом, дорослі мають знати про це. Але якщо ми самі не знаємо, чи становлять вони небезпеку, я не хочу, щоб через наш страх хтось знову вирішив діяти навмання.

Аріадна уважно подивилася на нього.

— Тобто ти не проти, щоб ми поки що залишили це між собою?

Луїс зітхнув.

— Я проти того, щоб хтось робив поспішні висновки. Поки що я не скажу нічого. Але якщо мітки почнуть змінюватися, ми повинні повідомити дорослим.

Усі погодилися.

Через деякий час Луїс підвівся.

— Мені вже час.

Ліра також підвелася.

— Я піду з тобою.

Вони вийшли з вітальні, залишивши Аріадну, Тесея, Елоїзу та Каспіана самих.

Аріадна зачекала, доки двері за ними зачиняться, і лише тоді повернулася до друзів.

— Є ще дещо.

Тесей одразу насторожився.

— Що?

Аріадна кілька секунд вагалася.

— Про мій сон.

Елоїза подивилася на неї уважніше.

— Той, про який ти розповідала вночі?

Аріадна кивнула.

— Так. Я не розповіла вам усю розмову.

Вона коротко переказала друзям слова високої фігури: про те, що вона особлива, що її сила виходить за межі цього світу, що всі навколо її бояться і намагаються стримувати, а також про пропозицію прийти до нього, щоб дізнатися всю правду.

Коли Аріадна закінчила, Тесей ще довго мовчав.

— Я думаю, це той самий маг.

— Ти впевнений? — запитав Каспіан.

— Ні. Але все надто добре сходиться.

Тесей підвівся з крісла й почав повільно ходити кімнатою.

— Ми знаємо, що за Межою є хтось, хто здатний впливати на інших і діяти через них. Тепер ця сама сила з'являється у твоїх снах і говорить саме те, що може змусити тебе сумніватися в усіх навколо. Це чомусь нагадує мені мої видіння і сни з минулого року.

Аріадна мовчала.

— Я думаю, є зв'язок між тобою і цим магом, — продовжив Тесей. — Я просто не знаю, який саме.

— Але він сказав, що хоче мене захистити.

Тесей зупинився.

— Саме тому я й хочу тебе попередити.

Він подивився Аріадні прямо в очі.

— Не довіряй йому повністю.

— Я й не довіряю.

— Я знаю. Але він може зробити так, щоб ти почала довіряти.

Аріадна нічого не відповіла.

Тесей говорив спокійно, але цього разу в його голосі не було звичної цікавості. Лише тривога.

— Якщо це справді той самий маг, який створив світ без емоцій, у нього є свої цілі. І він не просто так приходить до тебе уві сні. Він щось хоче від тебе.

— Можливо, він справді знає, що зі мною відбувається, — тихо сказала Аріадна.

— Можливо, — погодився Тесей. — Але це не означає, що він скаже тобі правду.

Каспіан кивнув.

— Тесей має рацію. Якщо хтось намагається переконати тебе, що всі навколо — вороги, а тільки він може тебе захистити, це вже саме по собі причина не довіряти йому.

Аріадна опустила очі.

Слова з її сну знову прозвучали в голові:

Вони всі стримують тебе.

Вони тебе ніколи не зрозуміють.

Прийди до мене.

Тепер вони звучали інакше.

Не як пропозиція.

Як пастка.

— Я нічого не робитиму без вас, — нарешті сказала вона.

Тесей кивнув, але його обличчя залишилося похмурим.