Розділ 20. Тінь може бути в кожному

Дорога назад до Ліцею минала в суцільній, гнітючій мовчанці. Аріадна ледь трималася на ногах від виснаження, тому Каспіан міцно підтримував її під руку, прикриваючи своїм широким плечем від холоду. Професорка Мелінда Смарт у своїй темно-синій сукні йшла трохи попереду. Вона виглядала незвично розгубленою, раз у раз притискаючи пальці до скроні, наче намагалася впорядкувати власні думки й зрозуміти, що саме сталося в лісі.

— Елоїзо, що саме ти бачила? — тихо запитала Смарт, раптово зупинившись на стежці.

Елоїза нервово поправила окуляри й глибоко вдихнула, намагаючись вгамувати паніку.

— Я бачила тінь. Вона ковзнула по вашому плечу й зникла в траві. Точно таку саму, яка проникала в живих істот минулого року. Вона керувала їхніми діями. Ця сила шукає слабкі місця в істоті й забирає можливість бути собою.

Смарт зблідла, а її зазвичай незворушне обличчя напружилося.

— Але в закритих архівах нашої вежі немає про це жодного слова. Я вивчила всі стародавні сувої про срібні пастки. Жодне джерело не описує, що Тінь здатна забирати волю. Де ти дізналася про це?

— Минулого року ми боролися з цим. Це не пов'язано з пастками, — тихо відповіла Елоїза.

Смарт на кілька секунд замовкла, дивлячись перед собою. Вона пам’ятала все, що відбулося в лісі, пам’ятала, як сама привела Аріадну до пастки й активувала її, але тепер уперше почала сумніватися, чи всі ці рішення справді належали їй.

Щойно вони переступили поріг Ліцею, Смарт скликала термінову нараду в кабінеті директора.

Навколо круглого дубового столу зібралися всі керівники факультетів: професор Орест, керівниця Лисиць та Хруст. Директор Всеволод Горицвіт неквапливо стояв біля вікна, спираючись на свій різьблений посох. Луїс, який змінив офіційну мантію на темно-синій камзол, сидів трохи осторонь, уважно фіксуючи кожну деталь.

— Я повинна визнати, — Смарт говорила рівно, але її пальці судомно стискали спинку стільця. — Я відновила срібний контур у лісі. Проте тепер я не впевнена, що це рішення було цілком моїм. Я пам’ятаю, як усе робила, пам’ятаю, чого хотіла досягти, але після того, як ця Тінь покинула мене, почала замислюватися, чи справді сама вирішила зробити це.

— Якщо ця сила підкорила Мелінду, — Хруст повільно повернувся до присутніх, його важкий погляд зупинився на Горицвіті, — то під загрозою кожен із нас. Тінь може бути в кожному з нас. Наші рішення також можуть бути надиктовані ззовні.

— Нам потрібне швидке вирішення, — різко промовив Орест. — Ми не можемо сумніватися в кожному. Та й неконтрольована магія учнів нам зараз ні до чого. Пастки треба відновити, але цього разу під суворим наглядом.

Луїс подався вперед, і його дипломатична м’якість миттєво змінилася сталевою рішучістю.

— Якщо ви спробуєте примусово заблокувати магію Аріадни Фокс чи ізолювати її, ви власноруч відчините двері для катастрофи. Ми ще не стикалися з такою магією, як у Тіні. Її золотий щит — це зараз єдине, що проявило Тінь. Не ламайте зброю, якої не розумієте.

Директор Горицвіт повільно вдарив різьбленим посохом по кам’яній підлозі, зупиняючи суперечку.

— Досить. Ми не будемо діяти зі страху — саме цього хоче наш опонент. Аріадну наразі ніхто не чіпатиме. Ми маємо бути гранично обережними. Кожне рішення відтепер перевірятиметься двічі.

У цей самий час у закинутому класі на верхньому поверсі панувала суцільна темрява. Друзі сиділи навколо старого письмового столу.

— Тінь на плечі Смарт доводить одну річ, — тихо промовив Тесей. — Маг із-за Межі офіційно вступив у гру. І чомусь він хотів знищити магію Аріадни, хоча, думаю, можливо, він просто хотів її налякати. Мені вже давно не подобаються сни Арі. Вони ніби вели її до цього моменту. Маг знав, що вона може себе захистити, і, можливо, навіть хотів підштовхнути її до радикальних дій.

— Ти думаєш, це він являється мені у снах? — недовірливо запитала Аріадна.

— Просто, як на мене, забагато збігів.

— Як би це не звучало дивно, але в словах Тесея є певна логіка, — підсумувала Елоїза.

Але на цьому розмова закінчилася, бо двері класу різко відчинилися. На порозі стояв професор Хруст. Його темний погляд ковзнув по їхніх обличчях.

— Вас чекають у кабінеті директора. Усіх.

Друзі були здивовані такою раптовою появою професора, а ще більше — тим, як легко він їх знайшов. Проте цієї розмови було не уникнути, тому всі попрямували за Хрустом.

Коли підлітки увійшли до кабінету Горицвіта, атмосфера там була настільки натягнутою, що здавалося, повітря застигло.

— Пані Фокс, — м’яко звернувся Горицвіт. — Прошу вас розповісти нам більше про ту магію, яка керувала професоркою Смарт. Також хотів би послухати про золотий бар’єр, який захистив вас у лісі.

Аріадна завагалася. Вона відчула, як Тесей ледь помітно торкнувся її рукава, закликаючи не говорити зайвого.

— Я думаю, про магію Тіні краще розповісти мені, — Тесей зробив крок уперед, закриваючи собою подругу. — Оскільки я вивчав її весь минулий рік. Ця сила не діє грубо. Вона просто розкладає перед вами ідеально логічні аргументи, шепоче правильні слова, аж поки ви самі не повірите, що дієте заради вищого блага. Вона забирає можливість сумніватися.

— Я відчувала щось подібне, пане Горицвіт, — промовила професорка Смарт. — Навіть зараз я не впевнена, чи то були мої рішення, чи все-таки мене хтось підштовхував. Усе здавалося логічним і правильним із моєї точки зору.

— І як же ви дізналися, що професорка Смарт була під керуванням цієї Тіні? — звернувся Горицвіт до учнів. — Як я зрозумів, помітити її неможливо.

— Тінь була виштовхнута золотим бар’єром. Коли професорка увійшла в бар’єр, Тінь ніби виштовхнуло з неї, — відповіла Елоїза. — Як саме це сталося, я не знаю.

— Тоді прошу розповісти нам детальніше про цей золотий бар’єр.

— Це просто захист, — тихо відповіла Аріадна. — Це золото приносить відчуття повного спокою й безпеки. Воно діє як прозорий кокон. Воно не пускає всередину чужі закляття чи неживі предмети. Це просто щит.