Розділ 3. Ліцей страху

Осінь швидко змила з Ліцею залишки літа, але цього року разом із холодами будівлю накрило дещо значно похмуріше. Після перших нападів і появи пошкоджень на стінах школа змінилася до невпізнаваності. Стародавній Ліцей, який раніше здавався Аріадні надійним прихистком, раптово перетворився на замкнену, підозрілу фортецю.

Була введена жорстка комендантська година. Гостинно розчинені раніше двері між поверхами тепер замикалися відразу після вечері, а темні коридори патрулювали викладачі. У їхніх очах більше не було звичної суворості — там оселилася глуха, прихована тривога, яку вони намагалися сховати за ще більшими вимогами на уроках.

Для квінтету друзів ці зміни стали справжнім випробуванням. Пересуватися Ліцеєм поодинці стало просто небезпечно.

Каспіан узяв це на себе без зайвих слів і довгих обговорень. Щоразу, коли Аріадні потрібно було дістатися з вежі Сов до бібліотеки чи на іншу пару, він незмінно опинявся поруч. Мовчки брав її під свій захист на людних коридорах. Високий, широкоплечий, загартований постійними тренуваннями з Триколо, Каспіан просто йшов на пів кроку попереду, закриваючи дівчину своїми плечима від штовханини, підозрілих поглядів і загальної паніки, яка щодня вихорила в натовпі учнів. Срібні мітки на його руках мовчали, але сама його присутність створювала навколо Арі відчуття безпеки.

Тим часом у Великій залі, під час чергового сніданку, паніка досягла свого піку — десь на нижніх поверхах знову знайшли скам'янілу жертву.

Тесей сидів над своєю тарілкою, навіть не торкаючись їжі. Його погляд з-під окулярів був прикутий до професорського столу, де викладачі з натягнутими посмішками намагалися вдавати, що все під контролем. Хлопець повільно закрив свій блокнот і вперше вголос озвучив те, що випікало його зсередини:

— Це абсурд, — тихо, але з виразним металом у голосі промовив він. — Абсолютний, нелогічний абсурд.

Арі поглянула на нього, відволікшись від власних думок.

— Про що ти, Тесею?

— Про все це, — він кивнув у бік викладачів, а потім обвів поглядом залу, де молодші учні буквально тремтіли від кожного гучного звуку. — Діти живуть у постійному, тваринному страху. Кожен куток Ліцею дихає небезпекою, коридори закриті, на стінах пошкодження. Але дорослі продовжують виходити до нас і називати це «звичайним навчальним роком». Вони роблять вигляд, що розклади уроків і бали мають якесь значення, коли світ навколо тріщить по швах. У цьому немає жодного порядку. Жодної логіки. Це просто хаос, загорнутий у красиві правила.

Елоїза, яка сиділа трохи далі, стривожено подивилася на нього, відчувши, як у його словах закипає небезпечна, холодна злість. Вона хотіла щось сказати, заспокоїти його, але Тесей уже знову сховався за своїми пергаментами, остаточно закриваючись від цього неправильного, зламаного світу.

Насправді за цим холодним аналізом ховалося дещо значно особистіше. Десь у глибині думок Тесей повертався до одного й того самого — а що, як і в цьому теж є його провина? Що, як він знову чогось не помітив, чогось не розгадав, і все, що відбувається зараз, — лише прямий наслідок його власного рішення на тій галявині? Цю думку він тримав при собі, ховаючи її так само старанно, як і власний страх.

Аріадна промовчала, обережно опустивши руку під стіл і стиснувши ліве зап'ястя. Шкіра там знову починала фантомно нити.

Ці спалахи болю приходили самі по собі, абсолютно хаотично, без жодного зв'язку зі шкільними нападами. Вони могли наздогнати її серед тиші нічної спальні або під час нудної лекції із зорезнавства. І інколи вона думала, що їй просто ввижається цей біль. Намагалася переконати себе, що це лише відлуння минулих переживань або занадто бурхлива уява.

Тоді вона ще не знала, що насправді відбувається в ці моменти. Не здогадувалася, що поки вона спить чи гортає підручники, Тінь робить черговий крок крізь невидимі тріщини Межі.