Легенда про Стража

  Молодий циган зайшов до кімнати лікаря. Найближчої до реанімації. Відчинив шафу, дістав куртку. 
- Ви хто такий? - почулося з боку. 
  Не роздумуючи, металева клешня схопилася за горлянку. Повернувшись циган побачив хірурга, який врятував йму життя, i за чимось повернувся в лікарню. 

 Не задумуючись стискав горло своєму рятівнику. Сильніше, сильніше. В пошуках порятунку, лікар руками водив до в кола. Намацавши графин з водою, він з останніх сил кинув його в нападника.
 Промазав. В лице не долетіло. Але розлившись, потрапило  на руку. Циган закричав, як від опіку, i відпустив свою жертву. Не втрачаючи шансу, хірург втік. 

- От так все й було - завершив свою розповідь приїхавшим патрульним хірург - Його рука, вона наче з металу. При тому - вiн за кашлявся показуючи на своє червоне, наче вдавленою горло. - вони гнуться як живи. Такого бути не може. 
 Почувши все необхідне, циганський барон пiшов по коридору. Спустившись на поверх ниже, вiн спокійно пройшов по коридору.

 Та бійня, яка була сьогодні в лiкарнi, м'яко кажучi не звична для провінційного містечка. А відверто кажучи - це була подія. Тому провінційні полiцейськi, полишили свій пост, i пішли дізнатися що там, як там. Ну цікаво ж. Чим i скористався барон. 
 Зайшовши до палати, вiн побачив хлопця, одного вiку з його сином, в якого було перемотане горло. Це був третій  з компанії сина барона. 

 Прикутий до ліжка щось замичав. 
- Не напружуй горло. Після вдушення ціпком велосипедним, тобі в край складно розмовляти. Але тобі ще пощастило. 
 Хлопець підняв брови, явно здивований. 
- Так хлопчику. Тюрма i смерть, це ще не найстрашніше. Ти можеш стати реванантом. 

 Хлопець не розуміючи звiв брови. 
- В Європi так зомбі називали. Не живий не мертвий, безцільно вештаються по свiту. У вашому ж випадку все могло бути гірше. Той кого вiн спалив, цілу вічність мав живцем горіти, чи як мінімум тліти заживо. 
 Мiй син , якщо я не встигну його врятувати вiд вічних мук, перетвориться в суцільну металеву статую.

  Хлопець засмикався на лiжку. 
- Та заспокойся ти. Тобi нічого не загрожує. Аби стати реванантом , треба перейти грань буття. Хоча я й заборонив Стражу убивати, але вiн не розрахував що серце, розплавленого металу i вогню на тiлi може не витримати...

  Побачивши здивоване обличчя юнака, барон додав: 
- Так хлопче, того самого Стражу, яким лякали вас в дитинстві. Ти хоча б  пам'ятаєш про що я? 
 Хлопець, доволі не визначено, покивав головою. 
- От що за покоління прийшло ? - похитав старший головою - Без коріння, без моралі з принципами, без знання предків наших. 

 Барон зітхнув. 
- Добре. Коротко нагадаю, неуку. В старі часи, десь так при Шевченку. Ну хоча б його, неук, знаєш? 
 Повний печалі видих. 
- Сприймаю це за так. Так от, в часи кобзаря вирішив наш табір осісти в цій місцині, зав'язавши з кочовим життям. Зібрали золото по табору, в кого що було. Чин по чину розплатилися. Але місцевий пан, не збирався виконувати домовленість. 

 Вiн пригнав людей, якi вчинили різанину в табори, про те багато хто втекло. З кровi повстав дух барона, i пішов кривавою стежкою помсти. Але скоро помста, переросла в розправу. Мiй предок став вбивати всіх, без розбору. Тому наша чаклунка, загнала дух в статую. 
 Прикутий хлопець засмикався на ліжку. 
- Боїшся ? - запитав барон - Тобі особливо боятися нічого. Ти в тюрму підеш. Заслужену кару нести. Але ти маєш мені допомогти - старший дістав телефон - Набери місце, де ховається мiй син. 

 Хлопець хитро прищурився. 
- Ну якщо ти відмовляєшся допомогти своєму - то для Стража це гріх. До того ж смертний. 
  Прикутий в жаху засмикався. 
- Спокійно. - чоловік підставив телефон. Хлопець вів адресу.