40

Ми не бачилися з бабусею вже понад місяць так, як вона поїхала на Мальдіви, а після повернення в Київ вона відразу поїхала відвідати мого дядька Гліба, її молодшого сина, тобто молодшого брата мого тата. У нього виникли якісь проблеми. І тільки вчора ввечері бабуся прибула в столицю. І замість того, щоб відвідати рідних, вона влаштувала собі показ мод. Навіть мене не впізнала, її рідну внучку!                                                  

- Карлос, рідний! - попросила бабулечка менеджера. - Будь другом, відпусти Дошеньку на сьогодні. Я в боргу не залишуся, ти ж знаєш.

- Звичайно, пані Острофанова, - розплився в усмішці Карліто, - Дошенька може бути вільна на сьогодні. Адже не завжди у нас випадає хвилинка, щоб відвідати рідних і близьких. Ідіть, спілкуйтеся і ні про що не хвилюйтеся. Я Дошу прикрию, якщо Смольний про неї запитає.

Я попрощалася з Карлом і Ірою, і пішла за бабусечкою. Перед магазином стояв чорний лімузин з шофером, що очікував на господиню. Я відразу зрозуміла, що у моєї бабусі сьогодні свято. Зазвичай в такі дні, - а бувають вони майже щотижня, - вона наймає лімузин і катається по місту, насолоджуючись байдикуванням. Ось і зараз вона мене затягне в салон краси, звідки мені вдасться вийти тільки через три години, не менше. Я сіла всередину салону. Це вперше бабусі вдалося мене затягнути спочатку в лімузин, потім в салон краси тільки через те, що я розраховувала від неї втекти, поки їй якийсь мачо буде робити масаж. Зачарована цим вона і не помітить мого зникнення, ну скажімо, дні чотири. Якщо мої батьки не помітили моєї відсутності три дні - і, до речі, помітили це тільки тому, що у Катошкіних стався потоп і їм довелося перебратися до Острофанових, і мені теж, - то моя бабулька, з огляду на її вік і склероз, схаменеться лише через тиждень, коли не більше. Тому я спокійно віддалася в руки працівників салону.

 Спершу нас проводили в приміщення, де нас обмазали з ніг до голови чи то брудом чи то глиною, що омолоджує. Загалом, чимось гидким. Після цієї процедури ми опинилися у величезній джакузі з бульбашками, які виходили з дна ванни, лагідно тонізуючи нашу шкіру, від чого вона стала схожа на шкіру новонародженого немовляти. Далі ми пішли довгим коридором за нашою провідницею Машею. Вона завела нас в кабінет з двома канапами для масажу. І я зрозуміла, що треба зараз діяти.

- Де у вас тут дамська кімната? - запитала я Машу.

- На першому поверсі, перші двері від стола, - мило процвірінькала дівчина.                                                  

- Бабусечко, я відійду буквально на двадцять хвилин, - звернулася я до неї.

- Добре, мила. Іди, але скоріше. Я хочу швидше побачити твоє обличчя, коли прийде масажист, якого я тобі замовила. У нього чарівні руки. Ти опинишся в раю від його умілих дотиків.

Мені здалося, що моя бабуся переплутала масажиста зі стриптизером. Ніколи не думала, що не тільки стриптизера можна замовляти на свій розсуд! Виявляється, що за гроші можна все.

Я задоволена тим, що мені, нарешті, вдалося втекти від бабульки, рушила до найближчого кафе. Адже вона сидить на дієті, як Муся, тому про їжу навіть жодного разу не обмовилася. А я страшенно зголодніла, кинулася до стійки, замовляючи все, що бачили мої очі.

- Тільки, будь ласка, швидше, - попросила я офіціантку. - Дуже прошу! Шлунок прямо революцію влаштував. З ранку нічого не їла.

З тарілкою, в якій було пюре з двома тюфтельками і з салатом з буряка, я рушила до столика від вікна. Завжди люблю їсти і одночасно спостерігати за перехожими на вулиці. За дві хвилини я впоралася з вмістом тарілки і стала спокійно чекати на подвійну порцію пельменів.

- Конверт! - викрикнула я на все кафе, згадавши про нього.

Відвідувачі і офіціантка озирнулися в мою сторону, заінтриговані моєю персоною. Я не звертаючи на них свою увагу, витягла зі своєї сумочки конверт і швиденько його відкрила, точніше, розірвала його краї. Всередині я знайшла ключик і записку, явно адресовану мені.

 «Серденько! Допоможи мені. Ти моя єдина надія. Піди до мене у квартиру і знайди в записнику біля телефону контактний номер генерала МВС Мізинцева. Подзвони йому і домовся про зустріч. Коли зустрінетеся, то віддай йому ключик, що ти знайдеш в конверті. Скажеш, що від мене. Він зрозуміє, що далі робити. Заздалегідь величезне тобі спасибі. Адже в очі я тебе вже не зможу віддячити. Це  мої прощальні слова до тебе».